1. Словник української мови в 11 томах

опецьок

ОПЕ́ЦЬОК, цька, ч., розм.

1. Товста, незграбна дитина.

— Справді, опецьок… нігде правди діти, поганенька дитина… (Л. Укр., III, 1952, 747);

// Зовсім мала дитина; дитя.

— Було хазяйка посадить мені на руки опецькувату дитину, а я ще й сама опецьок, сливинь дитина! — трохи не підвередилась тими дітьми (Н.-Лев., II, 1956, 175);

Молода мати з рожевим.. опецьком підійшла до веселого гурту (Ю. Янов., IV, 1959, 77).

2. Невисока на зріст товста, незграбна людина.

— Яма готова, — повідомив Безрука коротконогий опецьок (Епік, Тв., 1958, 445).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опецьок — опе́цьок іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. опецьок — (дитя) оклецьок, бецман, (дорослий) кардупель, куцак; ЖМ. ДИТИНА. Словник синонімів Караванського
  3. опецьок — див. дитина; низький Словник синонімів Вусика
  4. опецьок — -цька, ч., розм. 1》 Товста, незграбна дитина. || Зовсім мала дитина; дитя. 2》 Невисока на зріст товста, незграбна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. опецьок — ОПЕ́ЦЬОК, цька, ч., розм. 1. Товста, незграбна дитина. – Справді, опецьок... нігде правди діти, поганенька дитина... (Леся Українка); // Зовсім мала дитина. Словник української мови у 20 томах
  6. опецьок — ТОВСТУ́Н розм. (товстий, повний чоловік), ТОВСТЮ́Х розм., ГЛАДУ́Н розм., ПУХТІ́Й розм., ПАЦЮ́К зневажл.; ЧЕРЕВА́НЬ розм., ПУЗА́НЬ (ПУЗА́Н) розм. (чоловік з великим животом); ОПЕ́ЦЬОК розм. (про дитину). Словник синонімів української мови
  7. опецьок — Опе́цьок, -цька м. = оклецьок 2. Словник української мови Грінченка