1. Словник української мови в 11 томах

опона

ОПО́НА, и, ж., рідко.

1. Те саме, що заві́са¹1.

*У порівн. Нуда застелювала все перед її очима сірою, непринадною опоною (Фр., V, 1951, 286).

2. Повстяне покривало для захисту коней та ін. свійських тварин від холоду; попона.

Розкинувшись на землі, поклавши під голови сідла, а під себе опони, лежала, спочивала дружина князя (Скл., Святослав, 1959, 499).

3. заст. Покривало, ковдра.

Панни заслонили опоками та килимами піч (Н.-Лев., І, 1956, 145);

*Образно. От він, степ — хвилясте сизе коло, А над ним опона голуба (Вирган, В розп. літа, 1959, 159);

*У порівн. О хмари, в днях осені, хмари тяжкі, ви низом ліниво, без сил повзете.., ви тінь, мов опону, на світ кладете (У. Кравч., Вибр., 1958, 221).

4. Сукняна тканина, яку в давнину виробляли ремісники.

У XIII ст. виникає ремісниче виробництво сукняної тканини — "опони" (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 429).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опона — Опо́на: — заслона, завіса [51;XIII] — заслона [V] Словник з творів Івана Франка
  2. опона — опо́на іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. опона — Опо́на. Оболонка, покрив. Рентґенівский луч просьвічує ту мниму опону “історіческіх начал”, а там в основі сияє цілим своїм блеском... не “русская ідєя ”... а русский рубель (Б., 1899, 18, 1) // пол. opona, книжн. — оболонка, покрив. Українська літературна мова на Буковині
  4. опона — -и, ж., рідко. 1》 Те саме, що завіса I 1). 2》 Повстяне покривало для захисту коней та інших свійських тварин від холоду; попона. 3》 заст. Покривало, ковдра. 4》 Сукняна тканина, яку в давнину виробляли ремісники. 5》 зах. Гумова шина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. опона — ОПО́НА, и, ж., рідко. 1. Те саме, що заві́са¹ 1. Вже само убрання кімнат було таке, що вправляло в подив. Опони, шпалери, макати, килими, стіни, мальовані в фестони, орнаменти (Г. Хоткевич); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  6. опона — Покривало; гобелен, килим Словник застарілих та маловживаних слів
  7. опона — ЗАВІ́СА (полотнище, що закриває або відгороджує що-небудь), ЗАПО́НА, ЗАСЛО́НА, ЗАПИНА́ЛО, ПО́ЛОГ, ЗАПИ́НА діал., ОСЛО́НА діал., ПОЛІ́Г рідко, ОПО́НА рідко. Єремія одкинув завісу в другу половину намету, увійшов туди і впав на постіль (І. Словник синонімів української мови
  8. опона — Опо́на, -ни ж. Пологъ, занавѣсь. Панни заслонили опонами та килимами піч. Левиц. І. 188. Словник української мови Грінченка