1. Словник української мови в 11 томах

опонент

ОПОНЕ́НТ, а, ч.

1. Особа, яка заперечує кому-небудь у публічній бесіді, на диспуті, під час захисту дисертації і т. ін.

Втома.. була тільки при дебатах після реферату.., бо опонентів було аж п’ять (Л. Укр., V, 1956, 380);

Серед членів Ученої ради, крім опонентів, астрофізиком був тільки Цебрик (Руд., Остання шабля, 1959, 348).

Офіці́йний опоне́нт — особа, якій офіційно доручено виступати під час захисту дисертації на здобуття вченого ступеня з аналізом її змісту, визначенням позитивних якостей і недоліків, значення для науки.

2. Супротивник у суперечці; той хто заперечує кому-небудь.

Він дискутував, шаленіючи, мимохіть хапаючи гудзики в опонента на грудях і викручуючи їх (Гончар, IV, 1960, 65);

Твереза логіка хлопця справила враження на його опонента (Дмит., Розлука, 1957, 299).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опонент — опоне́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. опонент — (у полеміці) супротивник, (на виборах) конкурент, суперник; (інодумець) дисидент; (непримиренний) антагоніст. Словник синонімів Караванського
  3. опонент — [опонент] -нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  4. опонент — -а, ч. 1》 Особа, яка заперечує кому-небудь у публічній бесіді, на диспуті, під час захисту дисертації і т. ін. Офіційний опонент — особа, якій офіційно доручено виступати під час захисту дисертації на здобуття вченого ступеня з аналізом її змісту... Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. опонент — Противник, див. опозиціонер Словник чужослів Павло Штепа
  6. опонент — ОПОНЕ́НТ, а, ч. 1. Особа, яка заперечує кому-небудь у публічній бесіді, на диспуті, під час захисту дисертації і т. ін. Втома .. була тільки при дебатах після реферату.. Словник української мови у 20 томах
  7. опонент — опоне́нт [від лат. opponens (opponentis) – той, що протиставить, за перечує] 1. Особа, яка заперечує чи спростовує думки доповідача або оцінює працю дисертанта при захисті дисертації на здобуття вченого ступеня. 2. Супротивник у диспуті, дискусії. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. опонент — Опоне́нт, -та; -не́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. опонент — рос. оппонент той, хто протистоїть, заперечує) — 1. Особа, яка заперечує або висловлює альтернативну думку доповідачеві, авторові проекту, дисертанту. 2. Супротивник у диспуті, дискусії. Eкономічна енциклопедія