1. Словник української мови в 11 томах

опівнічник

ОПІВНІ́ЧНИК, а, ч., розм. Той, хто допізна не лягає спати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опівнічник — опівні́чник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. опівнічник — -а, ч., розм. Той, хто допізна не лягає спати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опівнічник — ОПІВНІ́ЧНИК, а, ч., розм. Той, хто допізна не лягає спати. Новий майстер .. з'явився в цех уночі. – Оце ще опівнічник знайшовся, – поскаржився літній токар (з газ.); Відвідувачі нічних кафе – опівнічники з грошима (із журн.). Словник української мови у 20 томах