1. Словник української мови в 11 томах

освячувати

ОСВЯЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОСВЯТИТИ, ячу, ятиш, док., перех.

1. заст. Здійснювати церковний обряд, що символізує очищення чого-небудь від гріховності, надання чому-небудь святості.

Руйнували, мордували, Церквами топили [конфедерати]... А тим часом гайдамаки Ножі освятили (Тарас Шевченко, I, 1951, 83);

Люди одмовлялися брати воду з тої криниці, деякі намагалися, щоб Броски власним коштом освятили закляту криницю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 274).

2. перен. Підносити, звеличувати, облагороджувати що-небудь.

Настане день, настане час — І розіллється знов медами Земля, що освятив Тарас Своїми муками-ділами (Максим Рильський, II, 1960, 193);

Мистецтво, — сказав О. Толстой, — це свято ідей. Звернувшись до теми нового народного життя, воно освячувало труд народу, розум і волю мас (Шамота, Талант і народ, 1958, 32).

3. Скріплювати своїм авторитетом віру в непорушність, закономірність чого-небудь (суспільних відносин, інституцій І т. ін.).

Галицькі поміщики.. чинили над селянами свій кривавий суд і розправу, а все це освячувала церква (Комуніст України, 8, 1966, 64).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. освячувати — освя́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. освячувати — (воду) святити; (працю) звеличувати, підносити; (дії) схвалювати. Словник синонімів Караванського
  3. освячувати — 1. Здійснювати обряд освячення; святити; 2. див. висвячувати Словник церковно-обрядової термінології
  4. освячувати — -ую, -уєш, недок., освятити, -ячу, -ятиш, док., перех. 1》 Здійснювати церковний обряд, що символізує очищення чого-небудь від гріховності, надання чому-небудь святості. 2》 перен. Підносити, звеличувати, облагороджувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. освячувати — ОСВЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш і рідко ОСВЯЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСВЯТИ́ТИ, ячу́, я́тиш, док. 1. що. Здійснювати церковний обряд, що символізує очищення чого-небудь від гріховності, надання чому-небудь святості. Словник української мови у 20 томах
  6. освячувати — СВЯТИ́ТИ (здійснювати церковний обряд свячення), ОСВЯ́ЧУВАТИ, ПОСВЯ́ЧУВАТИ. — Док.: посвяти́ти, освяти́ти. Коли б мені хоч одну дочку! Вже я й хати святив, і пшеницю сіяв (І. Нечуй-Левицький); А тим часом гайдамаки Ножі освятили (Т. Шевченко). Словник синонімів української мови
  7. освячувати — Освя́чувати, -чую, -чуєш, -чують Правописний словник Голоскевича (1929 р.)