1. Словник української мови в 11 томах

осколок

ОСКО́ЛОК, лка, ч. Відбитий, відколений шматок чого-небудь твердого.

Чавунна куля.. вдарилася в гранітну брилу біля брами й розскочилася разом з осколками граніту (Ле, Наливайко, 1957, 281);

Метеорити є, мабуть, осколки інших небесних тіл (Астр., 1956, 94);

// Дрібна частинка бомби, снаряда, міни і т. ін., що відколюється під час вибуху.

Гриміла артилерійська канонада, сипались зенітні осколки з неба.., а Самійло Вихор того не чув (Кучер, Чорноморці, 1956, 360);

Тимко побачив нашого бійця, що біг без шапки і шинелі, він правою рукою підтримував відбиту осколком щелепу (Тют., Вир, 1964, 501).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осколок — оско́лок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. осколок — див. залишок Словник синонімів Вусика
  3. осколок — -лка, ч. Відбитий, відколений шматок чого-небудь твердого. || Дрібна частинка бомби, снаряда, міни і т. ін., що відколюється під час вибуху. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. осколок — див. оскілок Словник чужослів Павло Штепа
  5. осколок — ОСКО́ЛОК, лка, ч. Відбитий, відколений шматок чого-небудь твердого. Чавунна куля .. вдарилася в гранітну брилу біля брами й розскочилася разом з осколками граніту (Іван Ле); Метеорити є, мабуть, осколками інших небесних тіл (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. осколок — ОСКО́ЛОК (ОСКІ́ЛОК рідше) (дрібна частина бомби, снаряда, міни, що розірвалася), СКА́ЛКА, УЛА́МОК, ВІДЛА́МОК. Осколком йому знесло із голови смушеву шапку (Григорій Тютюнник); Його поранено скалками в ліву ногу (В. Словник синонімів української мови