1. Словник української мови в 11 томах

осторонь

О́СТОРОНЬ.

1. присл. Окремо, збоку; відособлено.

За містечком осторонь стояли здорові сахарні (Н.-Лев., II, 1956, 205);

Хлопці й дівчата збились осторонь в окремий гурток і щось розмовляють собі (Вас., І, 1959, 114);

За копицями, що стояли осторонь, лежало на землі ще вологе від дощу, розтрушене сіно (Томч., Готель.., 1960, 16).

2. присл. В сторону, убік.

Вона черкнула один сірник. Він зайнявся і зараз же погас. Сердито кинула вона його осторонь і запалила другий (Гр., І, 1963, 342);

Сагайдак відійшов осторонь, постояв хвилину і пішов геть (Добр., Тече річка.., 1961, 178).

3. присл. Стороною, манівцями.

Поки велетень-тюрк копирсав ключем у зашкарублому, заржавілому замку.., хлопчик осторонь обійшов навколо чужинця (Досв., Гюлле, 1961, 16).

4. прийм., з род. відм., рідко. Уживається на означення місця; біля, коло, близько.

Як не роздивлялася [Олена] обабіч себе, таки пройшла мимо Ореста Білинського, не помітивши його під деревом, осторонь стежки (Вільде, Сестри.., 1958, 13);

Я спиняю машину трохи осторонь шляху (Сміл., Сад, 1952, 75);

Осторонь столів під кущами лисняться .. барильця з вином (Гончар, Тронка, 1963, 136).

Стоя́ти (трима́тися і т. ін.) о́сторонь чого (від чого) — не цікавитися чим-небудь, уникати чого-небудь.

В школі Тася.. стояла осторонь громадського життя (Дмит., Розлука, 1957, 20);

— Я не розумію, як можна стояти осторонь від активного життя, коли перед народом такі величезні прекрасні завдання! (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 33).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осторонь — о́сторонь прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. осторонь — пр., (де) окремо, збоку, (на віддалі) оподалік; (куди) вбік; (кудою) стороною; ЯК ПРИЙ. БІЛЯ. Словник синонімів Караванського
  3. осторонь — див. близько; далеко Словник синонімів Вусика
  4. осторонь — Збоку, побіч, див. поодаль, посторонь Словник чужослів Павло Штепа
  5. осторонь — 1》 присл. Окремо, збоку; відособлено. 2》 присл. Убік. 3》 присл. Стороною, манівцями. 4》 прийм., з род. в., рідко. Уживається на означення місця; біля, коло, близько. Триматися осторонь чого (від чого) — не цікавитися чим-небудь, уникати чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. осторонь — О́СТОРОНЬ. 1. присл. Окремо, збоку; відособлено. За містечком осторонь стояли здорові сахарні (І. Нечуй-Левицький); Хлопці й дівчата збились осторонь в окремий гурток і щось розмовляють собі (С. Словник української мови у 20 томах
  7. осторонь — стоя́ти (трима́тися, держа́тися і т. ін.) о́сторонь від чого—кого. Не цікавитися нічим, не втручатися в щось, уникати всього. — Я не розумію, як можна стояти осторонь від активного життя, коли перед народом такі величезні прекрасні завдання! (І. Фразеологічний словник української мови
  8. осторонь — БЛИ́ЗЬКО (на невеликій відстані від кого-, чого-небудь), ПОБЛИЗУ́, ЗБЛИ́ЗЬКА рідше, ОСЬ-О́СЬ підсил. розм., ОТ-О́Т підсил. розм., ПО СУСІ́ДСТВУ, У (В) СУСІ́ДСТВІ рідше; НЕДАЛЕ́КО, НЕПОДАЛІ́К, НЕПОДАЛЕ́КУ розм. (при меншому ступені близькості). Словник синонімів української мови
  9. осторонь — О́сторонь, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. осторонь — Осторонь нар. Въ сторонѣ. Державсь він осторонь од тієї світлиці. К. ХП. 21. Василь з Ганною та Мариною сіли осторонь од вулиці. Левиц. І. 19. Словник української мови Грінченка