осторонь

Значення в інших словниках

1. осторонь — о́сторонь прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. осторонь — див. близько; далеко Словник синонімів Вусика
3. осторонь — Збоку, побіч, див. поодаль, посторонь Словник чужослів Павло Штепа
4. осторонь — 1》 присл. Окремо, збоку; відособлено. 2》 присл. Убік. 3》 присл. Стороною, манівцями. 4》 прийм., з род. в., рідко. Уживається на означення місця; біля, коло, близько. Триматися осторонь чого (від чого) — не цікавитися чим-небудь, уникати чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. осторонь — О́СТОРОНЬ. 1. присл. Окремо, збоку; відособлено. За містечком осторонь стояли здорові сахарні (І. Нечуй-Левицький); Хлопці й дівчата збились осторонь в окремий гурток і щось розмовляють собі (С. Словник української мови у 20 томах
6. осторонь — стоя́ти (трима́тися, держа́тися і т. ін.) о́сторонь від чого—кого. Не цікавитися нічим, не втручатися в щось, уникати всього. — Я не розумію, як можна стояти осторонь від активного життя, коли перед народом такі величезні прекрасні завдання! (І. Фразеологічний словник української мови
7. осторонь — БЛИ́ЗЬКО (на невеликій відстані від кого-, чого-небудь), ПОБЛИЗУ́, ЗБЛИ́ЗЬКА рідше, ОСЬ-О́СЬ підсил. розм., ОТ-О́Т підсил. розм., ПО СУСІ́ДСТВУ, У (В) СУСІ́ДСТВІ рідше; НЕДАЛЕ́КО, НЕПОДАЛІ́К, НЕПОДАЛЕ́КУ розм. (при меншому ступені близькості). Словник синонімів української мови
8. осторонь — О́сторонь, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. осторонь — О́СТОРОНЬ. 1. присл. Окремо, збоку; відособлено. За містечком осторонь стояли здорові сахарні (Н.-Лев., II, 1956, 205); Хлопці й дівчата збились осторонь в окремий гурток і щось розмовляють собі (Вас. Словник української мови в 11 томах
10. осторонь — Осторонь нар. Въ сторонѣ. Державсь він осторонь од тієї світлиці. К. ХП. 21. Василь з Ганною та Мариною сіли осторонь од вулиці. Левиц. І. 19. Словник української мови Грінченка