острах
О́СТРАХ, у, ч.
1. Тривожне почуття небезпеки, стан тривоги перед можливою небезпекою; страх.
В селі порідшало німців.. Тільки загін один для остраху людського лишили біля старости (Ле, Мої листи, 1945, 49);
Дівчата врозтіч кидаються від коня, а коли минає перший острах, починають сміятися (Стельмах, І, 1962, 325);
Напруженням мозкової волі він струсив із себе в’язкий острах і сміливо глянув Тучинському в очі (Досв., Вибр., 1959, 344).
З о́страхом — боязко, з почуттям страху.
З острахом бідний орач позира на незорану ниву, На коненята свої, на мозолі на руках (Фр., XIII, 1954, 305);
З острахом, недовір’ям і цікавістю дивилися бранці на хмаристий кряж (Тулуб, Людолови, І, 1957, 182);
З о́страху — від страху, з переляку.
Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (Коцюб., І, 1955, 82);
Наво́дити (навести́, наганя́ти, нагна́ти і т. ін.) о́страх на кого — викликати у кого-небудь почуття страху, переляку.
Ще в утробі матері вони вже панували, рухом брів привчались наводити острах на людей (Хотк., І, 1966, 64);
Боялася молодь.. озброєних і нестримних гуляк, що, байдикуючи, ходять і вдень, і ввечері по слобідських вулицях, наганяючи острах на людей (Шиян, Баланда, 1957, 38);
О́страх бере́ (взяв, обійма́є, обня́в і т. ін. ) кого — хтось починає відчувати страх.
— Поки Сомко був Сомком, я ставав на його сміливо, а тепер мене якийсь острах бере… (П. Куліш, Вибр., 1969, 184);
Михайлик так і занімів. Острах обняв його такий, що він і слова не міг вимовити (Гр., І, 1963, 346);
[Xарько:] Сумно в хаті, неначе в ямі!..Острах обійняв мене, і я швидш з хати драла (Кроп., III, 1959, 235).
2. Тривожне хвилювання; неспокій.
Фросина завжди здавалась йому красунею.. І свято, і острах підіймалися в його душі (Стельмах, І, 1962, 165);
Те, що мати.. врочисто проказувала їх [молитви], породжувало неясний солодкий острах (Кач., II, 1958, 21).
Значення в інших словниках
- острах — о́страх іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- острах — СТРАХ; побоювання; (моторошність) несвітський жах. Словник синонімів Караванського
- острах — -у, ч. 1》 Тривожне почуття небезпеки, стан тривоги перед можливою небезпекою; страх. Наводити острах. 2》 Тривожне хвилювання; неспокій. Великий тлумачний словник сучасної мови
- острах — О́СТРАХ, у, ч. 1. Тривожне почуття небезпеки, стан тривоги перед можливою небезпекою; страх. В селі порідшало німців .. Тільки загін один для остраху людського лишили біля старости (Іван Ле); Дівчата врозтіч кидаються від коня... Словник української мови у 20 томах
- острах — о́страх бере́ (обійма́є, охо́плює і т. ін.) / узя́в (обійня́в, охопи́в і т. ін.) кого. Стає неспокійно, страшно і т. ін. комусь. — Поки Сомко був Сомком, я ставав на його (на нього) сміливо, а тепер мене якийсь острах бере… (П. Фразеологічний словник української мови
- острах — НЕСПО́КІЙ (відсутність душевного спокою), НЕПОКІ́Й рідше, НЕЗЛА́ГОДА, ХВИЛЮВА́ННЯ підсил., СУМ'ЯТТЯ́ підсил., КАЛАМУ́ТЬ підсил. розм., НЕВПО́КІ́Й заст.; ЗАНЕПОКО́ЄННЯ, О́СТРАХ, ТРИВО́ГА підсил. (у передчутті чогось недоброго, поганого). Словник синонімів української мови
- острах — О́страх, -ху, -хові, в -сі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- острах — Острах, -ху м. Боязнь, страхъ, ужасъ. Острах 2 молодих трясе. Мкр. Г. 53. Усю ніченьку ні на волос не заснули, — такий острах 2 узяв. ЗОЮР. II. 287. Св. Л. 117. Словник української мови Грінченка