1. Словник української мови в 11 томах

офіцерик

ОФІЦЕ́РИК, а, ч., розм.

1. Молодий офіцер.

Трапилось так, що старший над Ігнатом був молодесенький офіцерик (П. Куліш, Вибр., 1969, 278);

Молодий офіцерик-верхівець віддавав наказ козакам (Довж., Зач. Десна, 1957, 222).

2. Зневажл. до офіце́р.

Мати.. непогано малювала, грала на арфі, мріяла про освіченого красеня чоловіка і закінчила тим, що збігла з дому з якимось офіцериком (Збан., Сеспель, 1961, 162).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. офіцерик — офіце́рик іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. офіцерик — -а, ч., розм. 1》 Молодий офіцер. 2》 Зневажл. до офіцер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. офіцерик — ОФІЦЕ́РИК, а, ч., розм. 1. Молодий офіцер. Трапилось так, що старший над Ігнатом був молодесенький офіцерик (П. Куліш); Молодий офіцерик-верхівець віддавав наказ козакам (О. Словник української мови у 20 томах