1. Словник української мови в 11 томах

охоронниця

ОХОРО́ННИЦЯ, і, ж.

1. Жін. до охоро́нець.

Збоку від входу — куполоподібна піч, а поруч з нею зображення жіночої фігурки — охоронниці домашнього вогнища (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 60);

Радянську владу в тому селі представляє чудесна Наталка Микитівна Ковшик, сувора охоронниця радянських законів (Вишня, II, 1956, 370).

2. Жін. до охоро́нник.

Охоронниця Олена Дяченко і слюсар по ремонту механізмів Микола Фоменко брали участь в будівництві першого селища каналобудівців (Рад. Укр., 28.IX 1958, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. охоронниця — охоро́нниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. охоронниця — -і. Жін. до охоронник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. охоронниця — ОХОРО́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до охоро́нець і охоро́нник. Охоронниця Олена Дяченко і слюсар по ремонту механізмів Микола Фоменко брали участь в будівництві першого селища каналобудівців (з газ. Словник української мови у 20 томах