1. Словник української мови в 11 томах

павук

ПАВУ́К, а́, ч.

1. Членистонога тварина з отруйними залозами, що звичайно живиться дрібними комахами, вловлюючи їх у виткану нею самою павутину.

Звичайний павук (Аrапеіdа) — один з найчисленніших мешканців на землі (Наука.., 12, 1965, 50);

На воді ряска, немов руда кора, по ній стрибають довгоногі павуки, перебираючись через уламки листу та комишу (Коцюб., II, 1955, 265);

Хто навчив сірого павука на кущі дикої малини сплести таку тонку мережану сітку? (Донч., VI, 1957, 319);

*Образно. Перед її очима весь час стояв.. фашистський літак з чорними павуками на крилах (Кучер, Чорноморці, 1956, 368);

*У порівн. Одна Параска, як павук, замотавшись у свою павутину, не виходить з хати (Мирний, IV, 1955, 53);

Крутяться колеса млинові в густому тумані, а здається химерно так: немов великий водяний павук плазує з ставу на греблю (Головко, II, 1957, 206).

2. перен., розм. Той, хто експлуатує інших, відзначається жорстокістю, підступністю, хитрістю у ставленні до кого-небудь.

Пізнавав [Рафаловнч] повітових павуків по їх сітях і повітових сатрапів по тих слідах їх пазурів, які стрічав на своїх клієнтах (Фр., VII, 1951, 226);

Мелітару знову незадоволено подумав, що сказав надто багато цьому хитрому павуку (Чаб., Балкан. весна, 1960, 106).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. павук — Паву́к: — люстра [46-1;46-2] Словник з творів Івана Франка
  2. павук — паву́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. павук — (отруйний) фаланга, скорпіон; (хто) глитай, п'явка; павучок, павучище, зб. павуччя. Словник синонімів Караванського
  4. павук — див. панікадило Словник церковно-обрядової термінології
  5. павук — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  6. павук — -а, ч. Членистонога тварина з отруйними залозами, що звичайно живиться дрібними комахами, вловлюючи їх у виткану нею самою павутину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. павук — ПАВУ́К, а́, ч. 1. Членистонога тварина з отруйними залозами, що звичайно живиться дрібними комахами, вловлюючи їх у виткану нею самою павутину. Звичайний павук (Аrапеіdа) – один з найчисленніших мешканців на землі (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  8. павук — А, ч., комп. Інтернет. Якщо я тобі вінт принесу на 2 Гб, скинеш мені демки з чємпів у павуку??? Якщо не хочеш або вінта боїшся, можеш скинути на СД (Інтернет). Словник сучасного українського сленгу
  9. павук — обсно́вувати (обпліта́ти, опліта́ти і т. ін.) / обснува́ти (обплести́, оплести́ і т. ін.), як (мов, ні́би і т. ін.) паву́к кого. Позбавляти кого-небудь свободи дій; поступово підкоряти когось, ставлячи у скрутне або безвихідне становище. Фразеологічний словник української мови
  10. павук — Паву́к, -ка́; -вуки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. павук — Павук, -ка м. 1) Наукъ, Arachnea. — волоський. Тарантулъ. Вх. Пч. І. 7, 16. 2) = павич. Черниг. у. 3) — летючий. Бабочка мертвая голова. Драг. 12. ум. павучок. Словник української мови Грінченка