паль
ПАЛЬ, і, ж., діал. Паля.
Сильна хвиля підхопила човен і кинула його на паль (Коцюб., І, 1955, 393).
На паль садови́ти (саджа́ти, сади́ти, посади́ти, збива́ти, зби́ти і т. ін.) — те саме, що На па́лю садови́ти (саджа́ти, сади́ти, посади́ти, збива́ти, зби́ти і т. ін.) ( див. па́ля).
[Р-д:] Не трибунал конгрес, на жаль, І не посадить вас на паль… (Олесь, Вибр., 1958, 429);
Ста́ти мов (як і т. ін.) паль — заклякнути, стати непорушно (від страху, відчаю, здивування і т. ін.).
Приведена стала мов паль. Чи страх обезсилив, чи жаль? (Фр., XIII, 1954, 103).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- паль — Спрага [I] Словник з творів Івана Франка
- паль — паль іменник жіночого роду паля діал. Орфографічний словник української мови
- паль — -і, ж., діал. Паля. Великий тлумачний словник сучасної мови
- паль — ПАЛЬ¹, і, ж., діал. Паля. Сильна хвиля підхопила човен і кинула його на паль (М. Коцюбинський). ПАЛЬ², і, ж., діал. Спрага. Води пив він того дня дуже багато, бо всередині чув після вчорашнього страшенну паль і хотів її залити водою (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- паль — паль, вбивати на палю один з найжорстокіших способів страти людей, який шляхта широко застосовувала для боротьби проти українських повстанців Словник застарілих та маловживаних слів
- паль — Паль, -лю м. см. сапіна. Шух. І. 176. Словник української мови Грінченка