паль
ПАЛЬ¹, і, ж., діал.
Паля.
Сильна хвиля підхопила човен і кинула його на паль (М. Коцюбинський).
ПАЛЬ², і, ж., діал.
Спрага.
Води пив він того дня дуже багато, бо всередині чув після вчорашнього страшенну паль і хотів її залити водою (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- паль — Спрага [I] Словник з творів Івана Франка
- паль — паль іменник жіночого роду паля діал. Орфографічний словник української мови
- паль — -і, ж., діал. Паля. Великий тлумачний словник сучасної мови
- паль — паль, вбивати на палю один з найжорстокіших способів страти людей, який шляхта широко застосовувала для боротьби проти українських повстанців Словник застарілих та маловживаних слів
- паль — ПАЛЬ, і, ж., діал. Паля. Сильна хвиля підхопила човен і кинула його на паль (Коцюб., І, 1955, 393). На паль садови́ти (саджа́ти, сади́ти, посади́ти, збива́ти, зби́ти і т. ін. Словник української мови в 11 томах
- паль — Паль, -лю м. см. сапіна. Шух. І. 176. Словник української мови Грінченка