1. Словник української мови в 11 томах

пальма

ПА́ЛЬМА, и, ж. Вічнозелена, перев. деревна рослина жарких країн з високим негіллястим стовбуром і пишною кроною великого перистого або віялоподібного листя, що може культивуватися як декоративна.

— Сирокко приносить до мене з Африки спеку і аромати Єгипту, а я мрію про край білих пісків і чорних людей, про кактуси, пальми і піраміди (Коцюб., II, 1955, 291);

Між столиками та в кутках стояло в діжках кілька пальм та фікусів (Трубл., Шхуна.., 1940, 64);

Серед багатої рослинності Індонезії особливо поширена кокосова пальма, яка дає цінні продукти (Наука.., 7, 1958, 52);

*У порівн. А гнучка стрункая постать, Наче пальма та південна (Л. Укр., IV, 1954, 174).

Па́льма пе́ршості (рідко першенства́) — перше місце, першість у чому-небудь (від звичаю, що існував у стародавній Греції, нагороджувати переможця у змаганнях пальмовою гілкою).

Глядачі вагалися, кому з акторів — виконавців п’єси "Глитай, або ж павук" — віддати пальму першості, і, врешті, розподілили її між усіма учасниками (Життя Саксаганського, 1957, 40);

Звісна річ, зведення про цю третю сівбу нікуди не посилалися, пальма першості так-таки й залишилася за михайлівцями (Руд., Остання шабля, 1959, 413);

Віддавши при кінці іронічно пальму першенства в красномовстві панові прокуророві, просив [головний оборонець] присяжних виправдати якщо вже не всіх, то бодай деяких обвинувачуваних (Фр., VI, 1951, 273).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пальма — па́льма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пальма — [пал'ма] -мие, д. і м. -м'і Орфоепічний словник української мови
  3. пальма — -и, ж. Вічнозелена, перев. деревна рослина жарких країн із високим негіллястим стовбуром і пишною кроною великого перистого або віялоподібного листя, що може культивуватися як декоративна. Таліпотова пальма — те саме, що коріфа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пальма — ПА́ЛЬМА, и, ж. Вічнозелена, перев. деревна рослина жарких країн з високим негіллястим стовбуром і пишною кроною великого перистого або віялоподібного листя, що може культивуватися як декоративна. Словник української мови у 20 томах
  5. пальма — (-и) ж.; тюр.; жарт. Горішня нара у тюремній камері. У Лук'янівці горішню нару називають пальмою. У Дніпропетровську, для порівняння, — грушею. (А. Кудін, Як вижити у в'язниці). Словник жарґонної лексики української мови
  6. пальма — віддава́ти / відда́ти па́льму пе́ршості кому, чому. Визнавати кого-, що-небудь найкращим; ставити кого-, що-небудь на перше місце. Славити буду я вроду твою, Мій Києве рідний!.. Я першості пальму — тобі віддаю! (Л. Фразеологічний словник української мови
  7. пальма — Па́льма, -ми; па́льми, пальм Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пальма — (лат.) 1. Тропічне й субтропічне дерево з невеликою кількістю гілок, що несуть на вершині великі листя. Широко вживалось у будівництві, а форми листів послужили зразком для стародавніх єгиптян при створенні відповідної капітелі. Архітектура і монументальне мистецтво
  9. пальма — Пальма, -ми ж. раст. Пальма. Морд. Оп. 63. Не буде він, мов пальма, зеленіти. К. Іов. 34. Словник української мови Грінченка