пантрувати
ПАНТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і неперех., на кого — що, за ким-чим, із спол. щоб, аби і т. ін., розм.
1. Дивитися пильно, уважно.
Стоїть бідне хлопченя, На вогонь пантрує (Рудан., Тв., 1959, 223);
Казанцев став поруч з Олесею й з жадобою пантрував на білу ручку (Н.-Лев., III, 1956, 139);
// Стежити за ким-, чим-небудь, спостерігати щось або дотримуватись чогось.
В своїй світлиці, в роговій башті, з котрої мусили пантрувати за вузьким шляхом межи бескидом й ставом і куди вже раз був направлений вибух, сиділи Орися й Катря (Стар., Облога.., 1961, 82);
За цим чорним — звати його Лавро Кихоть — жінка весь час пантрувала скоса (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 156);
Гнат пантрував Миколу, щоб той уже й рота не відкрив про ту навіжену його братову, язикату Килину (Кучер, Прощай.., 1957, 154);
— Я кажу, що як будемо пантрувати гігієну й санітарію, то вони не пустять пошесті в нашу нову хату! (Бабляк, Літопис.., 1961, 50);
// Виглядати кого-, що-небудь; чекати на когось, щось.
Тимофій пантрує під стовпом, коли кум ітиме із лісничим до корчми (Черемш., Тв., 1960, 98).
2. Доглядати кого-, що-небудь; дбати про когось, щось.
— Чи я на те десять літ доглядала вас, пантрувала, як малої дитини, як свого рідного, щоб ви тепер робили мені такий скандал? (Фр., VII, 1951, 93);
— А чим Біда вам не сподобався? — Біда себе пантрував. Нам ріжки та ніжки, а собі решту, і до панів милостивий, — відлупить та й пустить (Панч, Гомон. Україна, 1954, 56).
Значення в інших словниках
- пантрувати — Пантрува́ти: — доглядати, пильнувати [I] — доглядати, стежити, пильнувати [IV] — пильно глядіти, стежити, підглядати [II] — пильнувати, стежити, підглядати [9] — чатувати, стерегти, стежити [51] — пантрувати [14, с. 255] – “доглядати” [СБГ, ІІ, с. 39]; [ІЦ-2009] пантрува́ти: присматрывать [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
- пантрувати — пантрува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- пантрувати — <�пильно> дивитися; (за чим) стежити, слідкувати, спостерігати, р. пазити; (чогось) дотримувати; (чатувати) чигати на; (доглядати) пильнувати. Словник синонімів Караванського
- пантрувати — див. дивитися; стежити Словник синонімів Вусика
- пантрувати — -ую, -уєш, пантрити, -рю, -риш, недок., перех. і неперех., на кого – що, за ким – чим, із спол. щоб, аби і т. ін., розм. 1》 Дивитися пильно, уважно. || Стежити за ким-, чим-небудь, спостерігати щось або дотримуватись чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пантрувати — Ую, -уєш, недок., перех і неперех. 1. Дивитися пильно, уважно. 2. Доглядати кого-, що-небудь, дбати про когось. Внизу вода струмує і закипає небо угорі, де раптом заяріло три зорі. Котра ж із них на мій кінець пантрує? (ЧТ:153). Словник поетичної мови Василя Стуса
- пантрувати — ПАНТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що, на кого – що, за ким – чим, із спол. щоб, аби і т. ін., розм. 1. Дивитися пильно, уважно. Стоїть бідне хлопченя, На вогонь пантрує (С. Словник української мови у 20 томах
- пантрувати — пантрува́ти уважно стежити, пильнувати (м, ср, ст): Далеко збоку стояли ті цікаві, що мали лишитися і пантрувати за порядком в казармах (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- пантрувати — ДОГЛЯДА́ТИ за ким-чим, кого, що (забезпечувати нормальний стан, порядок тощо), СТЕ́ЖИТИ за ким-чим, СЛІДКУВА́ТИ за ким-чим, ПИЛЬНУВА́ТИ, ДОПИЛЬНО́ВУВАТИ рідше, НАГЛЯДА́ТИ за ким-чим, ДИВИ́ТИСЯ за ким-чим, ГЛЯДІ́ТИ, ПАНТРУВА́ТИ розм., НАЗИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- пантрувати — Пантрува́ти, -ру́ю, -ру́єш кого, чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пантрувати — Пантрува́ти, -ру́ю, -єш гл. Смотрѣть, присматривать, высматривать; заботиться о чемъ. Не п'є меду, чайки лічить, по морю пантрує. Мет. 374. А цісарської служби було пантрую, як ока в голові. Федьк. Мотря... дітей пантрує й годує. Мир. ХРВ. 126. Пантрували огнища. Грин. II. 182 — 183. Словник української мови Грінченка