паровий

ПАРОВИ́Й¹, а́, е́.

1. Прикм. до па́ра²1.

Парова сила;

// Який служить для одержання, скупчення пари.

У топці парового казана палали сухі дрова (Чорн., Визвол. земля, 1959, 124);

// Який приводиться до дії силою пари.

— Там, — у самій середині садка, — он бач високий димар — там у нас парова машина (Мирний, IV, 1955, 330);

Кузня двигтить від важких ударів парових молотів (Сенч., Опов., 1959, 21);

// Який використовує тепло пари.

Залежно від виду теплоносія центральні системи опалення називаються паровими, водяними і повітряними (Довідник сіль. будівельника, 1956, 388).

2. Приготовлений для споживання дією пари.

Парові котлети.

ПАРОВИ́Й², а́, е́. Який знаходиться під паром ( див. пар¹).

Гречку сіють у паровому полі до сівби озимини і після збирання основних культур, які рано звільняють поле (Колг. Укр., 6, 1956, 22);

// Заснований на використанні парів.

В епоху Київської Русі існували різні системи землеробства — вирубна, перелогова та парова з двопільною і трипільною сівозмінами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 403).