парування
ПАРУВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. парува́ти¹.
І сьогодні на плечах Мар’яна від парування солоної ропи розлізлася десятчана сорочка (Стельмах, Хліб.., 1959, 645).
ПАРУВА́ННЯ², я, с.
1. Дія за знач. парува́ти² і парува́тися.
— Здається, любов’ю називають оте сидіння увечері в парку, оте парування, коли він сигарету смокче, а вона мліє, схилившись йому на грудну клітку? — каже Гриня похмуро (Гончар, Тронка, 1963, 128);
Десять літ безпутного життя [Явдохи] витягли всі грошенята, що Максим наскладав до парування (Мирний, І, 1949, 236);
Паруються саламандри зрідка на суші, але здебільшого у водоймах, і відбувається це парування так само, як і у тритонів (Визначник земноводних.., 1955, 33).
ПАРУВА́ННЯ³, я, с. Дія за знач. парува́ти³.
Парування поля.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- парування — парува́ння 1 іменник середнього роду виділення пари парува́ння 2 іменник середнього роду об'єднання в пару парува́ння 3 іменник середнього роду перебування під паром Орфографічний словник української мови
- парування — I -я, с. Дія за знач. парувати I. II -я, с. Дія за знач. парувати II і паруватися. III -я, с. Дія за знач. парувати III. Парування поля. Великий тлумачний словник сучасної мови
- парування — ПАРУВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. парува́ти¹. І сьогодні на плечах Мар'яна від парування солоної ропи розлізлася десятчана сорочка (М. Стельмах). ПАРУВА́ННЯ², я, с. Дія за знач. парува́ти² і парува́тися. Словник української мови у 20 томах
- парування — Парува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)