паспорт
ПА́СПОРТ, а, ч.
1. Документ встановленого зразка, що посвідчує особу власника, його громадянство.
Коли надумаєшся їхати до Львова на різдво, то починай заходи про се заздалегідь, щоб тебе не затримали з паспортом (Л. Укр., V, 1956, 381);
Редактор нерішуче подає мені руку. Побачивши радянський паспорт, він простягає її вдруге (Галан, Перед лицем фактів, 1949, 43);
*Образно. Ця молодість і жіноча свіжість, як паспорт готовності до життя, вабили дотепного хірурга Храпкова (Ле, Міжгір’я, 1953, 15).
2. Реєстраційне посвідчення, що містить основні відомості про яке-небудь підприємство, устаткування, прилад, предмет господарського вжитку і т. ін.
Технічний паспорт установки складається на основі проектних і заводських даних (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 43);
Корисно.. запровадити на кожний споруджений об’єкт паспорт і передавати його при здачі організації-власникові (Рад. Укр., 27.VII 1959, 2);
// Реєстраційне посвідчення на кожну одиницю транспорту.
Паспорт автомашини;
// Документ, що містить реєстрацію яких-небудь фактів, докладний опис чого-небудь.
В багатьох музеях України провадиться систематична робота по опрацюванню етнографічних колекцій і складанню наукових паспортів (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 74).
Значення в інших словниках
- паспорт — па́спорт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- паспорт — Документ, що видається державою, для посвідчення особи своїх громадян (первісне значення дозвіл на проїзд через порт). англ. passport; нім. Paß m -sses, -sse; угор. személyi igazolvány; рос. паспорт. Словник із соціальної роботи
- паспорт — [паспорт] -та, м. (на) -т'і, мн. -ти, -поурт'іў два паспортие Орфоепічний словник української мови
- паспорт — -а, ч. 1》 Документ установленого зразка, що посвідчує особу власника, його громадянство. Паспорт громадянина України. 2》 Реєстраційний і технологічний документ, що містить основні відомості про яке-небудь підприємство, устаткування, прилад... Великий тлумачний словник сучасної мови
- паспорт — ПА́СПОРТ, а, ч. 1. Документ встановленого зразка, що посвідчує особу власника, його громадянство. Документами, які підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України (з газ. Словник української мови у 20 томах
- паспорт — (-а) ч.; крим.; жарт. Обличчя. БСРЖ, 422; СЖЗ, 78; ЯБМ, 2, 143. Словник жарґонної лексики української мови
- паспорт — па́спорт (франц. passeport, від passe – прохід і port – гавань, первісно – дозвіл на відплиття) 1. Документ, що посвідчує особу громадянина. В СРСР П. видають особам віком від 16 років у місцевостях, де запроваджено паспортну систему. Словник іншомовних слів Мельничука
- паспорт — рос. паспорт 1. Документ, що засвідчує особу, її громадянство — належність до певної держави. 2. П. підприємства — документ виробничої структури, що містить дані про основні виробничі фонди, виробничі потужності, про організаційно-технічний рівень... Eкономічна енциклопедія