1. Великий тлумачний словник сучасної мови

паспорт

па́спорт

-а, ч.

1》 Документ установленого зразка, що посвідчує особу власника, його громадянство. Паспорт громадянина України.

2》 Реєстраційний і технологічний документ, що містить основні відомості про яке-небудь підприємство, устаткування, прилад, предмет господарського вжитку і т. ін.

|| Реєстраційне посвідчення на кожну одиницю транспорту. Технічний (реєстраційний) паспорт автомобіля.

|| Документ, що містить реєстрацію яких-небудь фактів, докладний опис чого-небудь.

Виробничий паспорт — документ, в якому зафіксовані нормативи часу здійснення певних операцій виробничого процесу та технічно можлива виробнича потужність устаткування підприємства.

Екологічний паспорт підприємства — документ, який містить дані про використання підприємством ресурсів і визначення впливу його виробництва на навколишнє середовище.

Паспорт промислового підприємства — документ, що містить дані про технічні, організаційні, економічні характеристики підприємства.

Паспорт угоди — базовий документ валютного контролю, що його оформляє експортер товарів у банку.

Санітарно-технічний паспорт — документ з охорони праці, що характеризує санітарно-технічний стан виробничого об'єкта та дозволяє спланувати оздоровчі заходи з покращання умов праці.

Технічний паспорт відходів — нормативно-інформаційний документ, що включає в себе дані про місце, умови та об'єми утворення відходів, їхні технічні, фізико-хімічні та ін. параметри.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паспорт — па́спорт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. паспорт — Документ, що видається державою, для посвідчення особи своїх громадян (первісне значення дозвіл на проїзд через порт). англ. passport; нім. Paß m -sses, -sse; угор. személyi igazolvány; рос. паспорт. Словник із соціальної роботи
  3. паспорт — [паспорт] -та, м. (на) -т'і, мн. -ти, -поурт'іў два паспортие Орфоепічний словник української мови
  4. паспорт — ПА́СПОРТ, а, ч. 1. Документ встановленого зразка, що посвідчує особу власника, його громадянство. Документами, які підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України (з газ. Словник української мови у 20 томах
  5. паспорт — (-а) ч.; крим.; жарт. Обличчя. БСРЖ, 422; СЖЗ, 78; ЯБМ, 2, 143. Словник жарґонної лексики української мови
  6. паспорт — па́спорт (франц. passeport, від passe – прохід і port – гавань, первісно – дозвіл на відплиття) 1. Документ, що посвідчує особу громадянина. В СРСР П. видають особам віком від 16 років у місцевостях, де запроваджено паспортну систему. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. паспорт — ПА́СПОРТ, а, ч. 1. Документ встановленого зразка, що посвідчує особу власника, його громадянство. Коли надумаєшся їхати до Львова на різдво, то починай заходи про се заздалегідь, щоб тебе не затримали з паспортом (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. паспорт — рос. паспорт 1. Документ, що засвідчує особу, її громадянство — належність до певної держави. 2. П. підприємства — документ виробничої структури, що містить дані про основні виробничі фонди, виробничі потужності, про організаційно-технічний рівень... Eкономічна енциклопедія