пачка
ПА́ЧКА, и, ж.
1. Купка однорідних складених або зв’язаних предметів.
— О-ох! — ..зітхнув Макар Іванович, вертаючись до покою з пачкою кореспонденцій (Коцюб., І, 1955, 163);
Він з усмішечкою витягнув з кишені перев’язану мотузочком пачку грошей (Стельмах, ІІ, 1962, 37);
// Невеликий пакет чого-небудь упакованого, складеного разом.
Викрадав [Славко] гроші від батька й сам купував ті пачки [тютюну], що виходили йому на звиш купованих матір’ю (Март., Тв., 1954, 245);
Начміліції запросив [Давида] сісти на стільці навпроти нього й курити — підсунув навіть пачку цигарок (Головко, II, 1957, 163).
2. Паперова коробка для упаковування чого-небудь.
З малих і великих пачок випаковувала вона цукрові фігурки: дами в коротких сукнях, паничі в циліндрах (Кобр., Вибр., 1954, 71).
3. гірн. Частина пласта, що відділяється від решти товщі корисної копалини прошарком породи і відрізняється від неї якістю.
Струг виймає вугілля смужками завтовшки від 5 до 15 сантиметрів, а верхня пачка пласта відвалюється сама великими кусками (Наука.., 1, 1963, 14).
4. У класичному балеті — жіночий костюм у вигляді коротких накрохмалених спідничок з прозорої матерії, зшитих разом.
5. у знач. присл., розм. па́чками. Групами, партіями, не поодинці.
З вірша 1915 року "Ридання" ми можемо бачити, як страждала душа в поета [Мажита Гафурі], коли царський уряд почав пачками розстрілювати братерський башкирам казахський народ (Тич., III, 1957, 234);
Поранені наповнили все місто. Вони вихилялися пачками з відчинених вікон всіх великих будинків, перетворених на госпіталі (Довж., І, 1958, 15).
Значення в інших словниках
- пачка — Па́чка: — контрабанда [51] — коробка, скринька [I] — тут: контрабанда [52] Словник з творів Івана Франка
- пачка — па́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири па́чки Орфографічний словник української мови
- пачка — Па́чка. Коробочка, скринька, пачка. -А принести вам і тютюну? Чи ви, може, вже перестали курити? — питала ніби поважно пані. — Ой, де перестала! — відповіла вона майже з переляком. — Ще більше злюбила! — Так?... Українська літературна мова на Буковині
- пачка — -и, ж. 1》 Купка однорідних складених або зв'язаних предметів. || Невеликий пакет чого-небудь упакованого, складеного разом. 2》 Паперова коробка для пакування чого-небудь. 3》 гірн. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пачка — ПА́ЧКА, и, ж. 1. Купка однорідних складених або зв'язаних предметів. – О-ох! – .. зітхнув Макар Іванович, вертаючись до покою з пачкою кореспонденцій (М. Коцюбинський); Він з усмішечкою витягнув з кишені перев'язану мотузочком пачку грошей (М. Словник української мови у 20 томах
- пачка — па́чка : ◊ на́ша па́чка вузьке коло приятелів; “своє'' товариство (ст): Наша пачка – то сила (Авторка)|| = наша віра ◊ своя па́чка = на́ша па́чка: Шофер був також, мабуть, зі своєї пачки, бо, доставляючи товар до кооперативи, незамітно привозив також різні інструкції для Влодка (Загачевський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- пачка — И, ж., знев. Обличчя. Відгодована пачка. Словник сучасного українського сленгу
- пачка — (-и) ж.; мол., крим.; зневажл. Обличчя. БСРЖ, 424; ПСУМС, 51. Словник жарґонної лексики української мови
- пачка — ПА́КА (велика кількість складених або зв'язаних однорідних предметів); ПА́ЧКА (менших розмірів); ТЮК, БУНТ (щільно упакованих); СТІС (СТОС), СТОПА́ розм. (складених вертикально); КУ́ПА (перев. Словник синонімів української мови
- пачка — Па́чка, -ки ж. Пачка, кипа, тюкъ. Біда тому пачкарові, що він пачки перевозить, бо му комар в ухо бренить: покинь пачки, бо затнеш. Чуб. V. 1087. Словник української мови Грінченка