переболіти

ПЕРЕБОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Перенести яку-небудь хворобу.

Все якась невдача так і тягне чоловіка за поли: то худібка переболіє, то щось не вродить, а щось град виб’є чи сонце випалить (Стельмах, І, 1962, 567);

// перен. Особливо гостро, тяжко пережити що-небудь.

Я пережив, переболів чимало! Було там дещо радості, краси, Але найбільше по хребті вдаряло (Фр., X, 1954, 200);

[Віра Михайлівна:] За ці три доби скільки я передумала й переболіла! (Мам., Тв., 1962, 454).

◊ Переболі́ти душе́ю (се́рцем) — пережити велику тривогу, страждання.

Тихович поспішавсь якмога швидше покинути село, де зазнав стільки сумних пригод, де стільки витерпів, переболів душею (Коцюб., І, 1955, 230);

Спам’яталася [Гандзючиха]: до кого вона говорить? .. Ні, краще замовкнути, краще серцем переболіти їй, як розчинати колотнечу з дітьми! (Кос., Новели, 1962, 156).

2. розм. Перенести багато хвороб.

Дитина переболіла багатьма хворобами;

// Перенести яку-небудь хворобу (про всіх або багатьох).

Усі діти переболіли скарлатиною;

// Перенести біль (про всі або багато частин тіла, про всі органи). Все переболіло: і голова, і руки, й ноги.

3. тільки 3 ос. Перестати боліти.

Сидить Семен там [за клунею], зігнувшись, поклав голову на коліна й гуде. Гуде й гуде — вже й спина переболіла і сліз нема, а він гуде (Вас., І, 1959, 327);

— А як везти? Може, хай переболять [зуби] трохи? — Дамо коней. Везіть… (Кучер, Трудна любов, 1960, 439).

◊ Душа́ переболі́ла; Се́рце переболі́ло — хтось пережив почуття тривоги, туги.

— Мамо, мамо! Скажіть мені словечко, скажіть! Моя душа переболіла… моє серце схне! (Вовчок, І, 1956, 264);

Скільки сліз вилила за ним! А скільки серце в мене переболіло, як пішов він на чужину! (Н.-Лев., І, 1956, 108);

Вони [діти] — це її геть спрацьоване серце, що перемучилось їхніми вітрянками та коклюшами, переболіло за їхні двійки й закохання (Мур., Свіже повітря.., 1962, 62).