пияцький
ПИЯ́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до пия́к.
Перед вів у пияцькій компанії Осмульський, заступник учителя, що вчив французької мови (Фр., IV, 1950, 241);
// Власт. пиякові.
Лиш мав [Гриць] ту пияцьку прикмету, що пив сам, не дбаючи про товариство (Март., Тв., 1954, 64).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пияцький — пия́цький прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- пияцький — -а, -е, розм. Прикм. до пияк. || Власт. пиякові. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пияцький — ПИЯ́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до пия́к. Перед вів у пияцькій компанії Осмульський, заступник учителя, що вчив французької мови (І. Франко); // Власт. пиякові. Лиш мав [Гриць] ту пияцьку прикмету, що пив сам, не дбаючи про товариство (Л. Мартович). Словник української мови у 20 томах