1. Словник української мови в 11 томах

плодити

ПЛОДИ́ТИ, плоджу́, пло́диш, недок., перех.

1. Давати потомство, народжувати (звичайно у великій кількості).

[Музиченко:] Ви довели сина до півшляху і кинули його на роздоріжжі: іди, мовляв, куди очі втраплять… Як так з дітьми поводитись, то навіщо їх і плодить? (Кроп., IV, 1959, 228);

— Як же виходити [заміж] Насті? Та й чого їй виходити — старців плодити?! (Головко, II, 1957, 513);

// Приносити урожай, давати плоди, овочі.

Цей безмірний світ — мир тілько задля тебе! Все живе, що родить і плодить сира земля, твої слуги, тобі на потребу!.. (Мирний, IV, 1955, 323);

— Хто все плодить: Груші, сливи, огірочки? — А без мене, — дощ доводить, — Враз пов’януть всі садочки! (Граб., І, 1959, 452);

// Розмножувати, розводити у великій кількості (тварин, рослини).

— Очолюй, — сказали йому, — інкубатор Й себе покажи як господар-новатор!.. В підмогу дали на цю тему брошуру, Послали плодити курчат Мацапуру (С. Ол., Вибр., 1959, 255).

2. перен. Сприяти появі, виникненню чого-небудь у великій кількості.

Плодіть, добродію, і засівайте найбільше, я певний, що з того засіву будуть колись великі жнива задля нашого рідного краю (Мирний, V, 1955, 378);

[Римар:] На душі таке, немов усіх обдурюєш. Та, певне, так воно й є. Папір вивчаєш, — папір і плодиш (Стельмах, Зол. метелиця, 1955, 10);

// Бути причиною виникнення кого-, чого-небудь; породжувати.

Невсипуча праця,.. втомляючи тіло, плодить засоби нової сили й енергії (Фр., III, 1950, 93);

Таких сиріт він бачив у кожному селі, піклувалися ними шпиталі при церквах, а плодила війна (Панч, Гомон. Україна, 1954, 137).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плодити — плоди́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. плодити — Породжувати, родити, народжувати, виплоджувати; множити, розмножувати. Словник синонімів Караванського
  3. плодити — [плодитие] -лоуджу, -одиеш; нак. -оди, -лоуд'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. плодити — плоджу, плодиш, недок., перех. 1》 Давати потомство, народжувати (звичайно у великій кількості). || Приносити урожай, давати плоди, овочі. || Розмножувати, розводити у великій кількості (тварин, рослини). 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. плодити — Родити, вродити, уродити, зроджувати, зродити, позроджувати, народжувати, народити, понароджувати, породжувати, породити, спороджувати, спородити, поспороджувати, плекати, виплекувати, виплекати, повиплекувати, зіплекувати, зіплекати, позіплекувати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. плодити — Плоди́ти, -джу́, -диш, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. плодити — ПЛОДИ́ТИ, плоджу́, пло́диш, недок., кого, що. 1. Давати потомство, народжувати (звичайно у великій кількості). [Музиченко:] Ви довели сина до півшляху і кинули його на роздоріжжі: іди, мовляв, куди очі втраплять... Словник української мови у 20 томах
  8. плодити — НАРОДИ́ТИ кого (про жінку або самицю тварини — дати життя дитині чи дітям або маляті чи малятам), РОДИ́ТИ, УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), ПОРОДИ́ТИ рідше, ЗРОДИ́ТИ рідше, СПОРОДИ́ТИ розм., ЗНАЙТИ́ (НАЙТИ́) розм., РОЗСИ́ПАТИСЯ ким, розм.; СПОВИ́ТИ поет. Словник синонімів української мови
  9. плодити — Плодити, -джу, -диш гл. Плодить, рождать. Бодай, же ти, бистра річенько, рибки не плодила. Грин. III. 279. Словник української мови Грінченка