плодити

НАРОДИ́ТИ кого (про жінку або самицю тварини — дати життя дитині чи дітям або маляті чи малятам), РОДИ́ТИ, УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), ПОРОДИ́ТИ рідше, ЗРОДИ́ТИ рідше, СПОРОДИ́ТИ розм., ЗНАЙТИ́ (НАЙТИ́) розм., РОЗСИ́ПАТИСЯ ким, розм.; СПОВИ́ТИ поет., ПОЯВИ́ТИ заст. (про жінку); ВИ́ВЕСТИ (про тварину); ПРИВЕСТИ́, ПРИНЕСТИ́, ВИ́ПЛОДИТИ, СПЛОДИ́ТИ рідше (щодо тварини — стилістично нейтральне, щодо жінки — розм. або зневажл.); НАПЛОДИ́ТИ, РОЗПЛОДИ́ТИ, НАВОДИ́ТИ, НАМНО́ЖИТИ рідше (щодо тварини — розм., щодо жінки — розм. або зневажл.: народити яку-небудь, звичайно велику, кількість дітей або малят); НАЛУПИ́ТИ вульг. (дітей). — Недок.: наро́джувати, роди́ти, виво́дити, приво́дити, прино́сити, випло́джувати, плоди́ти, розпло́джувати, намно́жувати. Вона прагне бачити дітей, що їх народила і виплекала (Л. Смілянський); Хижая вовчиця у своїм гнізді смердючім родить хижих вовченят (І. Франко); Моя мати вродила мене сиротою (Ю. Яновський); Породила Мотря за три роки трьох синів (Панас Мирний); Мати спородила його серед мовчазних снігів (П. Загребельний); Сова кричить... "Се якась дівка знайде дитину" (Ганна Барвінок); Ми молили собі у Господа хлопчика, а молодиця розсипалась дівчинкою! (О. Стороженко); Сповила убога мати сина В Моринцях на нашій Україні (М. Рильський); Бог дасть появити дитину, — готові няньки (Ганна Барвінок); — Що нам Бог дає за рік? Га? Корова, сама знаєш, щороку приводить теля, конячка — дає лоша, вівця — окочується ягнятком (М. Стельмах); Вона мало не щороку приносила йому то сина, то дочку... (С. Чорнобривець); (Відьма (приспівує):) Стоїть кутя на покуті, А в запічку діти. Наплодила, наводила, Та нема де діти (Т. Шевченко); — Ні до чого вам діла нема. ..Хай матерів ґвалтують поганці, а сестер та наречених продають у гареми розплоджувати татарчат (З. Тулуб); — Прожили ви не менший за мій вік, а помрете, й сліду по вас не зостанеться. Налупили дітей, та що з того? (Л. Яновська).

РОЗМНО́ЖУВАТИ (тварин або рослин), РОЗВО́ДИТИ, РОЗПЛО́ДЖУВАТИ, ПЛОДИ́ТИ (тварин). — Док.: розмно́жити, розвести́, розплоди́ти, наплоди́ти. — Сійте свою пшеничку, розмножуйте її, а прийде пора косити, ..покличте мене на обжинки (Д. Бедзик); — Це не найкращий загін. Коней розводять і виховують державні заводи, кінські заводи (Ю. Яновський); "Вас поховав старий гетьман Ксаверій живцем, без спобоління, без жалю, а натомість позаводив псярні та розплоджував вовки та лисиці", — майнула в мене думка (І. Нечуй-Левицький); — Очолюй, — сказали йому, — інкубатор Й себе покажи як господар-новатор!.. В підмогу дали на цю тему брошуру, Послали плодити курчат Мацепуру (С. Олійник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плодити — плоди́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. плодити — Породжувати, родити, народжувати, виплоджувати; множити, розмножувати. Словник синонімів Караванського
  3. плодити — [плодитие] -лоуджу, -одиеш; нак. -оди, -лоуд'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. плодити — плоджу, плодиш, недок., перех. 1》 Давати потомство, народжувати (звичайно у великій кількості). || Приносити урожай, давати плоди, овочі. || Розмножувати, розводити у великій кількості (тварин, рослини). 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. плодити — Родити, вродити, уродити, зроджувати, зродити, позроджувати, народжувати, народити, понароджувати, породжувати, породити, спороджувати, спородити, поспороджувати, плекати, виплекувати, виплекати, повиплекувати, зіплекувати, зіплекати, позіплекувати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. плодити — Плоди́ти, -джу́, -диш, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. плодити — ПЛОДИ́ТИ, плоджу́, пло́диш, недок., кого, що. 1. Давати потомство, народжувати (звичайно у великій кількості). [Музиченко:] Ви довели сина до півшляху і кинули його на роздоріжжі: іди, мовляв, куди очі втраплять... Словник української мови у 20 томах
  8. плодити — ПЛОДИ́ТИ, плоджу́, пло́диш, недок., перех. 1. Давати потомство, народжувати (звичайно у великій кількості). [Музиченко:] Ви довели сина до півшляху і кинули його на роздоріжжі: іди, мовляв, куди очі втраплять… Як так з дітьми поводитись... Словник української мови в 11 томах
  9. плодити — Плодити, -джу, -диш гл. Плодить, рождать. Бодай, же ти, бистра річенько, рибки не плодила. Грин. III. 279. Словник української мови Грінченка