плодити

ПЛОДИ́ТИ, плоджу́, пло́диш, недок., кого, що.

1. Давати потомство, народжувати (звичайно у великій кількості).

[Музиченко:] Ви довели сина до півшляху і кинули його на роздоріжжі: іди, мовляв, куди очі втраплять... Як так з дітьми поводитись, то навіщо їх і плодить? (М. Кропивницький);

– Як же виходити [заміж] Насті? Та й чого їй виходити – старців плодити?! (А. Головко);

// Приносити урожай, давати плоди, овочі.

Цей безмірний світ – мир тілько задля тебе! Все живе, що родить і плодить сира земля, твої слуги, тобі на потребу!.. (Панас Мирний);

– Хто все плодить: Груші, сливи, огірочки? – А без мене, – дощ доводить, – Враз пов'януть всі садочки! (П. Грабовський);

// Розмножувати, розводити у великій кількості (тварин, рослини).

– Очолюй, – сказали йому, – інкубатор Й себе покажи як господар-новатор! .. В підмогу дали на цю тему брошуру, Послали плодити курчат Мацапуру (С. Олійник).

2. перен. Сприяти появі, виникненню чого-небудь у великій кількості.

Плодіть, добродію, і засівайте найбільше, я певний, що з того засіву будуть колись великі жнива задля нашого рідного краю (Панас Мирний);

[Римар:] На душі таке, немов усіх обдурюєш. Та, певне, так воно й є. Папір вивчаєш, – папір і плодиш (М. Стельмах);

// Бути причиною виникнення кого-, чого-небудь; породжувати.

Невсипуча праця, .. втомляючи тіло, плодить засоби нової сили й енергії (І. Франко);

Таких сиріт він бачив у кожному селі, піклувалися ними шпиталі при церквах, а плодила війна (П. Панч).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

плодити

Значення в інших словниках