1. Словник української мови в 11 томах

поважитися

ПОВА́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док., розм.

1. Те саме, що відва́житися¹.

Дивувалися [люди] смілості Матія, що він поважився ще раз піднімати процес.., коли прокураторія [прокуратура] від нього відступила (Фр., V, 1951, 413);

— Оцими руками задавила б я її на місці, якби вона поважилася ступити на ту землю (Коб., II, 1956, 136).

2. Зібратися, налагодитися.

Старий Панько.. пильнував інспектора, і тільки той поваживсь злазити [з брички], дід підхопив його попід руки (Дн. Чайка, Тв., 1960, 101);

Роман кинув тліючу губку на ожеред соломи, що лежав коло стодоли, і поваживсь тікати… (Коцюб., І, 1955, 120).

3. Те саме, що пова́битися; спокуситися.

Тепер він, здавалося, вже не мав більше нічого ні на землі, ні в серці, на віщо поважилися б вороги (Л. Янов., І, 1959, 311);

На брови поважився [Юхим], без приданого взяв [дівчину] (Ле, Ю. Кудря, 1957, 27).

4. Посягнути на кого-, що-небудь.

[Принцеса:] Невже тобі неволя не обридла? [Лицар:] Обридла, тим-то я її боюся і втретє вже на неї не поважусь знов сміливим та необачним вчинком (Л. Укр., II, 1951, 216).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поважитися — пова́житися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. поважитися — -жуся, -жишся, док., розм. 1》 Те саме, що відважитися I. 2》 Зібратися, налагодитися. 3》 Те саме, що повабитися; спокуситися. 4》 Посягнути на кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поважитися — ПОВА́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док., розм. 1. Те саме, що відва́житися. Дивувалися [люди] смілості Матія, що він поважився ще раз піднімати процес.., коли прокураторія [прокуратура] від нього відступила (І. Словник української мови у 20 томах
  4. поважитися — НАВА́ЖИТИСЯ з інфін. (переборюючи вагання і побоювання, набратися рішучості для здійснення якогось учинку), ЗВА́ЖИТИСЯ з інфін. і на що, РІШИ́ТИСЯ з інфін. і на що, розм., ПЕРЕМОГТИ́СЯ перев. без додатка, розм., ПОВА́ЖИТИСЯ з інфін., розм. Словник синонімів української мови
  5. поважитися — Поважитися, -жуся, -жишся гл. 1) Рѣшиться, отважиться. Поважився на таке діло! (Залюб.). Таке молоде, а він поваживсь її брати. Лохв. у. 2) Польститься, прельститься. Не подоба, старий діду, не подоба, хиба на те поважуся, що худоба. Чуб. V. 1135. Словник української мови Грінченка