поволока
ПО́ВОЛО́КА¹, и, ж., рідко.
1. Шнурок, ремінь (на взутті).
*У порівн. На той час Донбас уже схожий був на ескадру в морі. Дим тягся поволоками по блакитному небу до самого обрію (Панч, II, 1956, 78).
2. Слід (від чого-небудь, що тягнеться по якійсь поверхні).
ПОВОЛО́КА², и, ж.
1. Тонкий шар, наліт чого-небудь на поверхні чогось.
Криницю покрила поволока ржава… (У. Кравч., Вибр., 1958, 179);
Сагайдачний набирав повні жмені перегною, розтирав у долонях, шукав білуватої поволоки, наче від вивареної солі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 426);
// Тонка плівка, що застеляє очі.
Він міг годинами мовчки дивитися в ласкаві очі, оповиті блакитною поволокою (Гур., Друзі.., 1959, 84).
О́чі з поволо́кою — очі без яскравого блиску, з виразом млості, ніжності.
Де б він не був, що б не робив — усе йому ввижалися палкі, чорні, з синьою поволокою очі дівчинині (Коцюб., І, 1955, 235);
Федора Михайлівна звела на нього великі з поволокою сірі очі, затінені довгими віями (Панч, В дорозі, 1959, 70).
2. Негустий туман, серпанок, який застилає, огортає що-небудь.
Повиті прозорою поволокою, синіли в далині високі гори (Кач., Вибр., 1953, 392).
3. У старовину — дорога привозна тканина.
Сувій поволоки.
Значення в інших словниках
- поволока — поволо́ка 1 іменник жіночого роду ремінь на взутті поволо́ка 2 іменник жіночого роду наліт; серпанок Орфографічний словник української мови
- поволока — I -и, ж., рідко. 1》 Шнурок, ремінь (на взутті). 2》 Слід (від чого-небудь, що тягнеться по якійсь поверхні). II -и, ж. 1》 Тонкий шар, наліт чого-небудь на поверхні чогось. || Тонка плівка, що застеляє очі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поволока — Поволо́ка, -ки, -ці; -ло́ки, -ло́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поволока — ПОВОЛО́КА¹, и, ж., рідко. 1. Шнурок, ремінь (на взутті). * У порівн. На той час Донбас уже схожий був на ескадру в морі. Дим тягся поволоками по блакитному небу до самого обрію (П. Панч). 2. Слід (від чого-небудь, що тягнеться по якійсь поверхні). Словник української мови у 20 томах
- поволока — (мрі́йна) поволо́ка спа́ла з оче́й. Хто-небудь правильно зрозумів те, що раніше усвідомлювалось по-іншому. Приємне марево раптом розвіялось, мрійна поволока спала з очей — дівоче серце розкрилося іншому,— прийшла твереза думка, хлопець охляв, осунувся (К. Гордієнко). Фразеологічний словник української мови
- поволока — НАЛІ́Т (тонкий шар якої-небудь речовини, що осіла, з'явилася на поверхні чого-небудь), ПОВОЛО́КА, ПЛІ́ВКА. Місяць.. пірнає в загустілу хмару, змиває з себе важкий наліт міді і вже через якусь часинку вибивається на синє плесо веселим і срібним (М. Словник синонімів української мови
- поволока — Поволо́ка, -ки ж. 1) Ремни, шнурки на обуви. 2) Слѣдъ, оставленный тащимымъ предметомъ. Зрубали дерево і стали його волокти додому та й поробили поволоки, а лісничий поволокою вислідив. Павлогр. Словник української мови Грінченка