поворушити

ПОВОРУШИ́ТИ, рушу́, ру́шиш, док.

1. неперех. Надати руху чому-небудь, злегка порухати чимсь.

Як шмигнуть мусить [щупак], Шуваром поворушить (Фр., XIII, 1954, 390);

Тільки діти поворушили батіжками в повітрі, як собаки дременули щосили по сніговому полю (Ів., Вел. очі, 1956, 13).

◊ [І] па́льцем не поворуши́ти — те саме, що [І] па́льцем не ворухну́ти ( див. ворухну́ти).

— Ні, я піду межи ті нещасні люди, працею котрих всі жиють [живуть] і для щастя котрих ніхто й пальцем не хоче поворушити! (Коцюб., І, 1955, 448);

Поворуши́ти мо́зком (па́м’яттю) — подумати, розмірковуючи над чим-небудь або пригадуючи щось.

— Я розумію, що не женитися теж не можна. От і поворуши мозком. Тобі потрібна жінка неабияка, а з освітою (Головко, II, 1957, 559);

Містер Ейбл трохи поворушив своєю пам’яттю й присилував себе згадати, що ж іще знає він про ці .. країни (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 19).

2. перех. Торкаючись кого-, чого-небудь, злегка порухати.

Софія сама підійшла до лави, де спав брат мертвецьким сном, вікно перед ним відкрила і злегка поворушила руку (Ле, Вибр., 1939, 79).

3. перех. Перевернути що-небудь легке (сіно, солому і т. ін.);

// Зрушити з місця що-небудь.

Микула.. поворушив тріски, що встигли вже підсохнути (Скл., Святослав, 1959, 24).

4. перех., перен. Спонукати до діяльності, вивести зі стану спокою, байдужості і т. ін.

— Поворушіть їх, — кинув офіцер і сів на стілець. Жандарми, нахилившись над робітниками, почали щосили бити їх по голих п’ятах… (Досв., Вибр., 1959, 172).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

поворушити

Значення в інших словниках