1. Фразеологічний словник української мови

поворушити

(і (на́віть)) па́льцем не кивну́ти (не ворухну́ти, не поворуши́ти і т. ін.). Зовсім нічого не зробити для здійснення чого-небудь. В коридорі її ждали Петрусеві батьки. — Що? Що нам робити?.. Їх же виключать зі школи..— Робіть, що знаєте,— вона прискорила ходу.— А я — пальцем не кивну (П. Дорошко); Удача привалила до рук Гайдукові. Сама привалила — не ворухнув навіть пальцем (А. Дімаров); (Поет:) Ти мусиш помагати! (Муза (байдужо):) Нічого не мушу і пальцем, знай, не рушу. Не я тобі служу, а ти мій раб (Леся Українка). й па́льцем ворухну́ти. Йому доручено порятувати цінні папери, але ніхто й пальцем ворухнути не хоче (Ю. Бедзик). хоч (на́віть) па́льцем кивну́ти (поворухну́ти). Оглянувся я й на власне життя. Чи мав я хоч одну чисту радість, .. хоч пальцем, наприклад, кивнув для того, аби в тій темній безодні .. хоч трохи розвиднілось? (М. Коцюбинський); Чумак полінувався навіть пальцем поворухнути. А ще й господарем величають його (М. Стельмах).

мо́зком воруши́ти / ворухну́ти (поворуши́ти, поворухну́ти). Добре думати, міркувати. Посуха, неврожаї...— Що ж, потилицю хіба чухати? Треба мозком ворухнути. А ворухнеш мозком — от що виходе (виходить): хліборобство треба механізувати (А. Головко); — От і поворуши мозком. Тобі потрібна жінка не абияка, а з освітою перш за все (А. Головко).

поворуши́ти па́м’яттю. Подумати, поміркувати. Містер Ейбл трохи поворушив своєю пам’яттю й примусив себе згадати, що ж іще знає він про ці .. країни (Ю. Смолич).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поворушити — поворуши́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поворушити — -рушу, -рушиш, док. 1》 неперех. Надати руху чому-небудь, злегка порухати чимсь. 2》 перех. Торкаючись кого-, чого-небудь, злегка порухати. 3》 перех. Перевернути що-небудь легке (сіно, солому і т. ін.). || Зрушити з місця що-небудь. 4》 перех., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поворушити — ПОВОРУШИ́ТИ, рушу́, ру́шиш, док. 1. Надати руху чому-небудь, злегка порухати чимсь. Як шмигнуть мусить [щупак], Шуваром поворушить (І. Франко); Тільки діти поворушили батіжками в повітрі, як собаки дременули щосили по сніговому полю (О. Іваненко). Словник української мови у 20 томах
  4. поворушити — ПОВОРУШИ́ТИ, рушу́, ру́шиш, док. 1. неперех. Надати руху чому-небудь, злегка порухати чимсь. Як шмигнуть мусить [щупак], Шуваром поворушить (Фр. Словник української мови в 11 томах
  5. поворушити — Поворуши́ти, -шу́, -шиш гл. Пошевелить. Як переночує теє жито та хто небудь поворушить його, то там не можна (хати) строїть. Чуб. І. 101. Словник української мови Грінченка