1. Словник української мови в 11 томах

повінь

ПО́ВІНЬ, вені, ж.

1. Розлиття річки при весняному розтаванні снігу, льоду або від тривалих дощів чи великих злив.

А у річці жовтим валом Повінь котить води: Видно, в горах тучі впали — Не дай боже шкоди! (Фр., XIII, 1954, 272);

Під час весняної повені ріки виходять з берегів і розливаються, багато які з них на кілька кілометрів ширини (Фіз. геогр., 7, 1957, 44);

*Образно. [Альберт:] Тепер я бачу, що ніякими силами не можна зупинити повінь народного обурення (Мам., Тв., 1962, 81);

*У порівн. Думки, наче повінь, аж перегойдують нею (Стельмах, II, 1962, 172);

// Значне підвищення рівня води в річці, озері або морі.

Води одшуміли, стали в берегах, на кручах засихали вже збиті повінню заплави (Скл., Святослав, 1959, 330);

А потім приходить весна, з громом скресає Дніпро.. На Матвіївській затоці в цей час висока повінь (Собко, Матв. затока, 1962, 304).

2. перен. Велика кількість, надмір чого-небудь.

Ні, справді можна здуріти від тої повіні корінців, брунатних, жовтих, білих, тонких, грубих, з землею й без землі корінців (Коцюб., І, 1955, 208);

Мічурін глибоко передихнув, подивився навколо, на безмежжя снігів, і в погляді його була повінь гніву (Довж., І, 1958, 473).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повінь — (розлив річок) повідь, розм. паводок, розлив. Словник синонімів Полюги
  2. повінь — повінь – повідь В українській мові існують обидва іменники. А ще є повіддя, паводок, водопілля тощо. Їхні значення синонімічні, проте не всі слова однаково поширені в різних місцевостях. Словники подають як основну форму повінь. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. повінь — по́вінь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. повінь — Повідь, повіддя, водопілля, с. потоп; (чого) море, сила, тьма-тьменна. Словник синонімів Караванського
  5. повінь — див. вода Словник синонімів Вусика
  6. повінь — [пов'ін'] -веин'і, ор. -в'ін':у Орфоепічний словник української мови
  7. повінь — -вені, ж. 1》 Розлиття річки під час весняного розтавання снігу, льоду або внаслідок тривалих дощів чи великих злив. || Значне підвищення рівня води в річці, озері або морі. 2》 перен. Велика кількість, надмір чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. повінь — По́вінь, -вені, -вені, -вінню; по́вені, -веней Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. повінь — ПО́ВІНЬ, вені, ж. 1. Розлиття річки при весняному розтаванні снігу, льоду або від тривалих дощів чи великих злив. А у річці жовтим валом Повінь котить води: Видно, в горах тучі впали – Не дай боже шкоди! (І. Словник української мови у 20 томах
  10. повінь — НА́ДМІР чого (вищий ступінь вияву, розвитку чого-небудь — перев. почуттів, фізичних та духовних сил і т. ін.), НАДЛИ́ШОК, ЗАЙВИНА́, ПОВНОТА́, ПО́ВІНЬ поет., ПОВНОВО́ДДЯ поет., НА́ТОВП розм., ПО́ВНЯ рідше, ПО́ВНЯВА рідше. Словник синонімів української мови
  11. повінь — По́вінь, -вені ж. Разливъ. Шух. І. 180. Словник української мови Грінченка