1. Словник української мови в 11 томах

подвоєний

ПОДВО́ЄНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до подво́їти.

Двадцять три роки, подвоєні в тінях на худому обличчі, у зморшці на чолі, немов зреклись своїх прав, зсушили молодість… (Коцюб., II, 1955, 208);

// подво́єно, безос. присудк. сл.

За роки Радянської влади в СРСР майже подвоєно врожайність озимої пшениці (Хлібороб Укр., 1, 1968, 18).

2. у знач. прикм. Збільшений удвічі; подвійний.

Напруження на фронті передавалось і в цех. Люди залишались на подовжені, а то й на подвоєні зміни (Баш, На.. дорозі, 1967, 201);

// Значно більший проти звичайного; посилений.

Клим не розуміє ні тих віршів, ні батькового захоплення ними. Інша річ — цукерки. Тут хлопець цілком схвалює батьків смак і завжди готовий з подвоєною енергією наполягати на ці ласощі (Мак., Вибр., 1954, 10);

Струмінь зустрічного повітря з подвоєною силою вдарив в обличчя Марка (Трубл., Шхуна.., 1940, 85).

3. у знач. прикм., перен., рідко. Те саме, що подві́йний 3.

Зійшов з помосту дивний Айра Олдрідж, Упав у крісло, стомлений своїм Життям подвоєним, що зветься грою (Рильський, І, 1956, 170).

4. у знач. прикм., лінгв. Утворений способом редуплікації; повторений двічі (про звук, букву, основу).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подвоєний — подво́єний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. подвоєний — [подвойеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. подвоєний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до подвоїти. || подвоєно, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Збільшений удвічі; подвійний. || Значно більший проти звичайного; посилений. 3》 у знач. прикм., перен., рідко. Те саме, що подвійний 3). 4》 у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. подвоєний — Подво́єний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. подвоєний — ПОДВО́ЄНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до подво́їти. Двадцять три роки, подвоєні в тінях на худому обличчі, у зморшці на чолі, немов зреклись своїх прав, зсушили молодість... (М. Коцюбинський); // подво́єно, безос. пред. Словник української мови у 20 томах
  6. подвоєний — ПОДВІ́ЙНИЙ (який складається з двох однакових або подібних частин), ДВОЇ́СТИЙ, ДВІЙЧАСТИЙ, ПОДВО́ЄНИЙ, БІНА́РНИЙ спец., книжн., ДВІЙНИ́Й розм. В молодички подвійне підборіддя — воно розкішне, випещене, наче аж припудрене білим густим пушком (Є. Словник синонімів української мови