1. Великий тлумачний словник сучасної мови

подвоєний

подво́єний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до подвоїти.

|| подвоєно, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм. Збільшений удвічі; подвійний.

|| Значно більший проти звичайного; посилений.

3》 у знач. прикм., перен., рідко. Те саме, що подвійний 3).

4》 у знач. прикм., лінгв. Утворений способом редуплікації; повторений двічі (про звук, букву, основу).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подвоєний — подво́єний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. подвоєний — [подвойеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. подвоєний — Подво́єний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. подвоєний — ПОДВО́ЄНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до подво́їти. Двадцять три роки, подвоєні в тінях на худому обличчі, у зморшці на чолі, немов зреклись своїх прав, зсушили молодість... (М. Коцюбинський); // подво́єно, безос. пред. Словник української мови у 20 томах
  5. подвоєний — ПОДВІ́ЙНИЙ (який складається з двох однакових або подібних частин), ДВОЇ́СТИЙ, ДВІЙЧАСТИЙ, ПОДВО́ЄНИЙ, БІНА́РНИЙ спец., книжн., ДВІЙНИ́Й розм. В молодички подвійне підборіддя — воно розкішне, випещене, наче аж припудрене білим густим пушком (Є. Словник синонімів української мови
  6. подвоєний — ПОДВО́ЄНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до подво́їти. Двадцять три роки, подвоєні в тінях на худому обличчі, у зморшці на чолі, немов зреклись своїх прав, зсушили молодість… (Коцюб., II, 1955, 208); // подво́єно, безос. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах