1. Словник української мови в 11 томах

подужати

ПОДУ́ЖАТИ¹ див. поду́жувати.

ПОДУ́ЖАТИ², аю, аєш і ПОДУЖІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., діал. Одужати.

Перележавши зо дві неділі, Юрцьо подужав (Фр., III, 1950, 198);

Бувайте здорові, друже мій! Сподіваюсь, що Ви подужали (Л. Укр., V, 1956, 153);

Цілий тиждень хорувала, бо робота була, А в неділю подужіла, бо цимбали вчула (Україна.., І, 1960, 348).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подужати — поду́жати 1 дієслово доконаного виду перемогти; справитися з чим-небудь поду́жати 2 дієслово доконаного виду одужати діал. Орфографічний словник української мови
  2. подужати — I див. подужувати. II -аю, -аєш і подужіти, -ію, -ієш, док., діал. Одужати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. подужати — ПОДУ́ЖАТИ¹ див. поду́жувати. ПОДУ́ЖАТИ², аю, аєш і ПОДУЖІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., діал. Одужати. Перележавши зо дві неділі, Юрцьо подужав (І. Франко); Бувайте здорові, друже мій!... Словник української мови у 20 томах
  4. подужати — ЗАСВО́ЇТИ що (у процесі вивчення чого-небудь, ознайомлення з чимось набути якихось знань, зрозуміти, уяснити щось), ОСВО́ЇТИ, ОПАНУВА́ТИ, ОВОЛОДІ́ТИ чим, ОСЯГНУ́ТИ, ОСЯГТИ́, ПОГЛИ́НУТИ (глибоко, міцно); ПОДУ́ЖАТИ, ПОБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ОСИ́ЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. подужати — Поду́жати, -жаю, -жаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. подужати — Подужати см. подужувати. Словник української мови Грінченка