позамітати
ПОЗАМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. перех. і без додатка. Замести все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях.
Андрій позамітає покої, внесе самовар, піде куди часом треба — ото і вся його робота (Коцюб., І, 1955, 446);
Семениха взяла віник перед піччю позамітати (Март., Тв., 1954, 99);
[Кряж:] Горе мені з цими дівками! До хати йдіть, позамітайте.. Та швидше! (Зар., Антеї, 1962, 209).
◊ Позаміта́ти сліди́ — те саме, що Замести́ сліди́ (всі або багато з них) ( див. заміта́ти).
Даремно думають оунівські криваві упирі, які вовтузяться по закордонах.., що позамітали сліди своїх злочинів.. Ні, всі їх злочини постали перед народом (Мельн., Коли кров.., 1960, 165).
2. перех. Покрити все або багато чого-небудь, усіх або багатьох чим-небудь сипким (снігом, піском і т. ін.).
Цілісіньку ніч гуляла метелиця, перетнула білими переметами вулиці, позамітала садки (Юхвід, Оля, 1959, 251);
// безос.
Надворі була така завірюха, що зовсім позамітало шляхи (Н.-Лев., II, 1956, 73);
Снігу намело так багато, що й тинів не видно. Все позамітало (Коп., Як вони.., 1948, 100).
Значення в інших словниках
- позамітати — позаміта́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- позамітати — -аю, -аєш, док. 1》 перех. і без додатка. Замести все чи багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Позамітати сліди. 2》 перех. Покрити все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох чим-небудь сипким (снігом, піском і т. ін.). || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позамітати — ПОЗАМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що і без дод. Замести все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Андрій позамітає покої, внесе самовар, піде куди часом треба – ото і вся його робота (М. Словник української мови у 20 томах
- позамітати — Позаміта́ти, -та́ю, -єш гл. Замести (во множествѣ). Ой коли б мені та, Господи, ранесенько встати, ой щоб тії два слідочки та й позамітати. Чуб. V. 63. Словник української мови Грінченка