1. Словник української мови в 11 томах

позволікати

ПОЗВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Зволокти, зволочити в одне місце все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.

[Хорошунка:] Розумна-розумна, а в хаті до ладу не вмієш прибрати. Всі квітки позволікала нащось на стіл, поналіплювала якихось папірців… Хто тебе вчив так прибирати? (Вас., III, 1960, 249).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позволікати — позволіка́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позволікати — I -аю, -аєш, док., перех. Зволокти, зволочити в одне місце все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох. II -аю, -аєш, док., неперех. Зволікати із чимось якийсь, тривалий час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позволікати — ПОЗВОЛІКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., кого, що. Зволокти, зволочити в одне місце все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. [Хорошунка:] Розумна-розумна, а в хаті до ладу не вмієш прибрати. Словник української мови у 20 томах