позволікати
ПОЗВОЛІКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., кого, що.
Зволокти, зволочити в одне місце все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.
[Хорошунка:] Розумна-розумна, а в хаті до ладу не вмієш прибрати. Всі квітки позволікала нащось на стіл, поналіплювала якихось папірців... Хто тебе вчив так прибирати? (С. Васильченко).
ПОЗВОЛІКА́ТИ², а́ю, а́єш, док., з чим і без дод.
Якийсь час повільно робити що-небудь, не поспішати з чимось, баритися, гаятися.
Ще трохи позволікаємо – і все пропаде.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позволікати — позволіка́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- позволікати — I -аю, -аєш, док., перех. Зволокти, зволочити в одне місце все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох. II -аю, -аєш, док., неперех. Зволікати із чимось якийсь, тривалий час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позволікати — ПОЗВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Зволокти, зволочити в одне місце все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. [Хорошунка:] Розумна-розумна, а в хаті до ладу не вмієш прибрати. Словник української мови в 11 томах