1. Словник української мови в 11 томах

покозачений

ПОКОЗА́ЧЕНИЙ, а, е. Який покозачився.

З Остапом виїхав тонкогубий, гостроносий Семен Забуський, покозачений шляхтич (Панч, Гомон. Україна, 1954, 405);

Покозачене селянство чинило упертий опір всяким вимогам поміщиків і королівських старост відбувати повинності (Іст. УРСР, І, 1953, 179).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покозачений — покоза́чений прикметник Орфографічний словник української мови
  2. покозачений — -а, -е. Який покозачився. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покозачений — ПОКОЗА́ЧЕНИЙ, а, е. Який покозачився. З Остапом виїхав тонкогубий, гостроносий Семен Забуський, покозачений шляхтич (П. Панч); Покозачене селянство чинило упертий опір всяким вимогам поміщиків і королівських старост відбувати повинності (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах