покрив

ПО́КРИВ, у, ч.

1. Верхній шар, який покриває що-небудь.

І плаче, і б’ється там хвиля Під покривом криги холодним (Дн. Чайка, Тв., 1960, 337);

— Порушено грунт, вода його змила, тепер важко створити новий покрив (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 158);

// Більш або менш суцільне покриття на якійсь поверхні.

Внаслідок зрідження рослинного покриву, вимивання перегною та інших речовин погіршуються фізичні властивості грунтів (Наука.., 8, 1959, 28);

Волосяний покрив;

// Клітинні тканини, які вкривають ззовні тіло і органи тваринного або рослинного організму.

Шкіра являє собою зовнішній покрив, який охоплює все тіло (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 6);

Зелений покрив гусені залежить від наявної в її крові особливої речовини — похідної від хлорофілу (Наука.., 9, 1961, 44).

◊ Живи́й по́крив — мохово-лишайникова, трав’яниста та напівкущова рослинність, що вкриває лісовий, степовий і т. ін. грунт;

Ме́ртвий по́крив — шар залишків відмерлої рослинності, що вкриває лісовий, степовий і т. ін. грунт.

2. Шматок тканини, яким покривають кого-, що-небудь; покривало.

[Кассандра:] Не буду я ні прясти, ані ткати. Жалобні шати маю, а на по́крив смертельний ти сама давно напряла, не знаю тільки, чи доткати встигнеш (Л. Укр., II, 1951, 262);

*Образно. Ні, ти не вмреш, ти щастя поховаєш під білим покривом несправджених надій (Л. Укр., І, 1951, 225).

3. Те, що вкриває собою кого-, що-небудь; покриття.

Ліс. Пісок. А над тобою ряснососенний покрив… (Тич., Зростай.., 1960, 38);

// Те, що охоплює, огортає собою.

Якщо перисті хмари з’являються після полудня або ввечері на західній стороні неба, то є велика імовірність утворення хмарного покриву і настання поганої погоди через кілька годин (Нар. прикмети.. погоди, 1956, 118);

*Образно. Все росте, все рухається під синім покривом животворящої ночі, немов поспішаючи швидше вирости за ніч, поки все спить (Довж., І, 1958, 87).

∆ Сі́яти (висіва́ти) під по́крив чого, с. г. — підсівати багаторічні трави до озимої або ярової культури.

Весною на мінеральних лучних грунтах трави сіють під покрив ранніх ярих культур, проте на схилах їх краще вирощувати без покриву (Колг. енц., II, 1956, 340).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покрив — (те, що покриває якусь поверхню) покров, покривало, (велике) покриття, покрівля, навіс, намет. Словник синонімів Полюги
  2. покрив — по́крив іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. покрив — По́крив. Привід. Щоб пімстити ся населеню, яке під час виборів голосувало на мене, замкнено торги в Рознові під малозначним покривом, а на просьбу і мольбу людий є лиш одна відповідь: "Ідіть до Трильовского! Хай він вам отворить торги!" (Б., 1907, 91, 2). Українська літературна мова на Буковині
  4. покрив — І заст. покров 1. і покрив великий Те саме, що воздух; 2. Пелена, якою накривають престол та жертовник, а також предмети й посуд, що на них знаходяться на час, коли не правлять богослужінь; напрестольна пелена; покривало Словник церковно-обрядової термінології
  5. покрив — див. дах; кора Словник синонімів Вусика
  6. покрив — [покриеў] -иеву, м. (на) -иев'і, мн. -иевие, -иев'іў Орфоепічний словник української мови
  7. покрив — -у, ч. 1》 Верхній шар, який покриває що-небудь. || Більш або менш суцільне покриття на якійсь поверхні. || Клітинні тканини, які вкривають ззовні тіло та органи тваринного або рослинного організму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. покрив — ПО́КРИВ, у, ч. 1. Верхній шар, який покриває що-небудь. І плаче, і б'ється там хвиля Під покривом криги холодним (Дніпрова Чайка); – Порушено ґрунт, вода його змила, тепер важко створити новий покрив (М. Словник української мови у 20 томах
  9. покрив — Верхній шар деяких видів текстилю (напр., килимів), утворений з виступаючих кінців волокон, ниток або петель. Універсальний словник-енциклопедія
  10. покрив — ПО́КРИВ (те, що покриває більш або менш суцільно якусь поверхню; верхній шар чогось), ПОКРО́В, ПОКРИВА́ЛО розм., ПЕЛЕНА́ перев. поет., НАМІ́ТКА перев. поет., ГАБА́ поет., УБРА́ННЯ́ (ВБРА́ННЯ́) поет., ПО́ЛОГ поет.; СА́ВАН поет. (перев. Словник синонімів української мови