полоскати
ПОЛОСКА́ТИ, ощу́, о́щеш, недок.
1. перех. Промивати білизну, одяг і т. ін., занурюючи їх у воду й водячи з боку в бік.
Дівчина там [на кладці] молодая, В хвилях полоще вона полотно (Гр., І, 1963, 45);
Вона.. назбирала купу різного шмаття, визолила його і, склавши на санчата, повезла полоскати на Ташань (Тют., Вир, 1964, 518);
*Образно. Надбережні корчуваті верби полоскали свої свіжі віти в запіненій, мутній.. воді (Ле, Наливайко, 1957, 396);
// Злегка обмивати щось не дуже забруднене, обдаючи з усіх боків чистою водою.
Марія і Софійка.. полоскали запорошені в дорозі бідони для молока і наспівували (Мур., Бук. повість, 1959, 284);
// Після миття обдавати що-небудь чистою водою.
2. перех. Промивати для очищення, освіження або з лікувальною метою рот, зуби і горло.
— Спрага була такою нестерпною, що я наказав усім полоскати морською водою рота (Кучер, Голод, 1961, 206);
Полощу зуби наваром дубової кори (Збан., Єдина, 1959, 200).
3. перех., розм. Робити мокрим кого-, що-небудь; поливати.
Це шумлять сосни. Полоще їх дрібний, дошкульний дощ… (Кол., На фронті.., 1959, 66);
// Омивати що-небудь.
Річки.., граючись, полоскали береги (Ле, Опов. та нариси, 1950, 22).
4. перех., перен. Коливати, розвівати що-небудь (про вітер).
Вітерок [вітерець] полоскав хвилями пітний чуб Прокопцеві (Вас., II, 1959, 258);
Вітри полощуть прапори у сонячній блакиті (Дор., Три богатирі, 1959, 83);
Коли б їх [друзів] зібрати на площі, Де вітер знамена полоще, Де вільний, небачений простір — І то б не вмістилися гості (Бичко, Вогнище, 1959, 136).
5. неперех., перен. Те саме, що полоска́тися 4.
Світить вогнем Хрещатик, прапор в вітрах полоще (Мал., Любов, 1946, 24).
6. перех., перен., розм. Дуже бити.
Хлопець зривається бігти до корів, за ним конем економ, полоще його нагаєм (Вас., III, 1960, 341).
♦ Полоска́ти пови́вач див. пови́вач.
Значення в інших словниках
- полоскати — (білизну) виполіскувати, про-, с-, пере-, д. полокати; (зуби) промивати; (дощем) поливати, мочити. Словник синонімів Караванського
- полоскати — див. мити Словник синонімів Вусика
- полоскати — -ощу, -ощеш, недок. 1》 перех. Промивати білизну, одяг і т. ін., занурюючи їх у воду й водячи з боку в бік. || Злегка обмивати щось не дуже забруднене. || Після миття обдавати що-небудь чистою водою. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полоскати — Полокати, виполокувати, виполокати, повиполокувати, пополокати, сполокувати, сполокати, посполокувати Словник чужослів Павло Штепа
- полоскати — полоска́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- полоскати — ПОЛОСКА́ТИ, ощу́, о́щеш, недок. 1. що і без прям. дод. Промивати білизну, одяг і т. ін., занурюючи їх у воду й водячи з боку в бік. Дівчина там [на кладці] молодая, В хвилях полоще вона полотно (Б. Грінченко); Вона .. Словник української мови у 20 томах
- полоскати — полоска́ти пови́вач, етн. Пити спиртне після хрестин. Того ж таки дня Карпа й Мотрю покликав їх кум у шинок полоскати повивач після похрестин (І. Нечуй-Левицький). пополоска́ти / полоска́ти в ро́ті (зу́би, го́рло і т. ін.) чим і без додатка, жарт. Фразеологічний словник української мови
- полоскати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
- полоскати — Полоска́ти, -лощу́, -ло́щеш, -щуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- полоскати — Полоскати, -щу, -щеш гл. Полоскать. Розмай-зілля знайшла, полоскала на річці. Чуб. V. 414. Словник української мови Грінченка