1. Словник української мови в 11 томах

поліном

ПОЛІНО́М, а, ч. Алгебраїчний вираз, що становить собою алгебраїчну суму декількох одночленів; многочлен.

Раціональна функція називається цілою або многочленом (поліномом), якщо при обчисленні її значень не має місця ділення на вираз, що містить у собі незалежні змінні (Курс мат. анал., II, 1956, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поліном — -а, ч. Алгебраїчний вираз, що становить собою алгебраїчну суму декількох одночленів; многочлен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. поліном — поліно́м іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. поліном — ПОЛІНО́М, а, ч. Алгебраїчний вираз, що становить собою алгебраїчну суму декількох одночленів; многочлен. Раціональна функція називається цілою або многочленом (поліномом), якщо при обчисленні її значень не має місця ділення на вираз, що містить у собі незалежні змінні (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. поліном — поліно́м [від полі... і ...ном (1)] алгебрична сума скінченного числа одночленів. Словник іншомовних слів Мельничука