помилятися

ПОМИЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПОМИЛИ́ТИСЯ, милю́ся, ми́лишся, док.

1. Допускати неправильність у підрахунках, написанні слова і т. ін.

Баба Зінька скінчила мотати пряжу й почала лічити чисниці та пасма, але помилялась (Н.-Лев., VI, 1966, 362);

[Женя:] Щоб ви мені завтра не помилялись, чуєте? Щоб пам’ятали, що тьма єгипетська, а башня вавилонська (Кроп., II, 1958, 415);

На щотах [рахівниці] як озьме [візьме казначей], та зернятка, мов горіхи, пересипа і ні в одній копійці не помилиться (Кв.-Осн., II, 1956, 138);

— Це аби, Тимофію, нам ще півдесятини прирізали — було б аж п’ять, рівне число. — Ти диви — і не помилилась, — засміявся Тимофій (Стельмах, II, 1962, 174);

// тільки док., на що. Недорахуватися якої-небудь суми; недодати чи передати якусь суму.

Помилитися на пять карбованців.

2. Неправильно робити що-небудь.

— От я взяв та й приїхав. І не помилився (Н.-Лев., II, 1956, 70);

— Мене не треба вчити, як себе поводити з дівчатами. Я .. ніколи не помиляюсь (Ю. Янов., II, 1958, 70);

Розенберг може думати про себе так: тричі він помилявся; але ж помиляється саме той, хто щось робить, чогось шукає, чогось прагне (Шовк., Інженери, 1956, 78);

// Неправильно думати, викривляючи істину.

Здається, коли не помиляюсь, на першому місці стояло питання про душевну фізіономію моїх родичів (Коцюб., III, 1956, 286);

Мамаша помиляється, єсть і там [у Швейцарії] лікарі не гірші віденських (Л. Укр., V, 1956, 409);

— Ви трохи помиляєтеся, коли кажете, що стояча вода — мертва (Чаб., Тече вода.., 1961, 95);

Явдоха помилилась. Чоловік таки впізнав її (Донч., III, 1956, 12);

// також у кому. Створювати неправильну думку про когось.

Він упевнився, що помилявся у своїй дружині (Мирний, V, 1955, 423);

Може людина помилитися в людині, але не можуть народи помилятися в народах (Довж., III, 1960, 9);

// Допускати неправильність у передбаченнях.

[Джен:] Не розраховуйте на мою допомогу, містер Гібсон. Ви помиляєтесь — Таня ніколи не посягне на наші заводи (Собко, П’єси, 1958, 102);

Раптом приємний баритон спитав з помітним польським акцентом: — Якщо не помиляюся, пан є поет Тарас Шевченко? (Тулуб, В степу.., 1964, 126).

3. Переплутувати що-небудь з чимсь однорідним або подібним.

Заграничний політик, вернувши опівночі додому, напотемки.. помилився дверми і замість до свойого [свого] передпокою заблудив до кухні (Фр., IV, 1950, 38);

Може, вона помилилась і попала не в ту хату? (Коцюб., І, 1955, 380);

— Може, людина й помиляється, приймаючи на дорозі стовп за чоловіка (Тют., Вир, 1964, 141);

// Одну особу вважати за іншу, подібну чим-небудь до першої.

Князівні одразу здалось, що то Улас, але вона придивилась до очей і примітила, що помилилась (Н.-Лев., III, 1956, 295).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

помилятися

Значення в інших словниках