1. Словник української мови в 11 томах

помисел

ПО́МИСЕЛ, ПО́МИСЛ, слу, ч., книжн. Думка, супроводжувана певним наміром, замислом.

Слухавши такії його речі, Наум дуже злякавсь, бо думав, чи нема у нього помислу, щоб.. самому собі смерть заподіять (Кв.-Осн., II, 1956, 92);

Я проголосую, мамочко, всім серцем своїм, всіма помислами за владу Радянську — найправдивішу в світі… (Цюпа, Назустріч.., 1958, 140);

*Образно. Де б не йшов І де б не знав чужі краї, Я бережу її [Вітчизни] любов, Труди і помисли її (Мал., Звенигора, 1959, 318);

// Заглиблення думками в що-небудь; міркування.

Він помислом своїм народних дум глибини Проник і освітив, добувши з тих глибин Все найкоштовніше, — і звідти виніс він І мрію життьову народу України (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 35).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помисел — по́мисел іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. помисел — [помиесеил] -слу, м. (на) -с'л'і, мн. -слие, -с'л'іў Орфоепічний словник української мови
  3. помисел — -слу, ч., книжн. Думка, супроводжувана певним наміром, задумом. || Заглиблення думками в що-небудь; міркування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. помисел — Подум, надум, видум, додум, обдум, задум, замір, намір, гадка Словник чужослів Павло Штепа
  5. помисел — ПО́МИСЕЛ, ПО́МИСЛ, слу, ч., книжн. Думка, супроводжувана певним наміром, замислом. Слухавши такії його речі, Наум дуже злякавсь, бо думав, чи нема у нього помислу, щоб .. самому собі смерть заподіять (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. помисел — по́мисел ідея, думка (ср, ст): Бо ніби кому на здорову голову впав би помисел умовитися йти на пиво так далеко (Тарнавський З.) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. помисел — ДУ́МКА (продукт мислення; те, що сповнює чиюсь свідомість), ДУ́МА, МИСЛЬ, ГА́ДКА, МІРКУВА́ННЯ, ІДЕ́Я, ПО́МИСЕЛ (ПО́МИСЛ) книжн., ДУ́МОНЬКА фольк.; ОЦІ́НКА, СУ́ДЖЕННЯ, ВРА́ЖЕННЯ, ПО́ГЛЯД, РОЗУМІ́ННЯ, ПОНЯ́ТТЯ, ПЕРЕКОНА́ННЯ, ТВЕ́РДЖЕННЯ, ГО́ЛОС зі сл. Словник синонімів української мови
  8. помисел — По́мисел, -слу; -мисли, -слів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. помисел — По́мисел, слу м. Помышленіе. Щоб з нею одружитись... то я того і в помислі не мав. МВ. (КС. 1902. X. 150). Чи нема в його помислу, щоб — нехай Бог боронить — самому собі смерть заподіять. Кв. Словник української мови Грінченка