попас
ПО́ПА́С, у, ч., розм.
1. Місце для випасання худоби; пасовисько, випас.
Воли підбилися, вставать не хотять з попасу (Стеф., Вибр., 1949, 193);
Улітку наші коні завжди на попасі: які на луках, які по левадах, а то і по перелісках, де трава добра (Морд., І, 1958, 155).
2. Те саме, що випаса́ння.
[Микита:] Аж отут передихнем по-людськи, двоє суток їхали поспішаючи, зупинялись тільки на хвилинний попас (Кроп., V, 1959, 506);
З-за Десни, з соковитих зелених лук повертаються після нічного попасу колгоспні коні (Рад. Укр., 21.VIII 1946, 2);
Добрий кінь без попасу відмахував версту за верстою (Кач., Вибр., 1949, 232);
// Випасання худоби як спосіб годівлі.
Насумрений Павлюк сповістив правління про загрозливе явище на фермі — перейшли на попас — на триста літрів упав удій! (Горд., Дівчина.., 1954, 139).
Става́ти (ста́ти) на по́па́с (на по́па́сі) — зупинятися для випасання коней, волів під час подорожування.
Ой, йшли чумаки з України, Стали на попасі край долини (Чуб., V, 1874, 915).
3. перен. Дармові харчі, їжа, пожива.
Ходить мати гукаючи, Свого сина питаючи. «Ой, я [ворон] твого сина знаю, Бо я з його попас маю» (Укр.. лір. пісні, 1958, 522);
Наганявшись та нагулявшись після нудних екзаменів, вони натрапили на добрий попас і полуднували, аж за вухами лящало (Н.-Лев., І, 1956, 620).
Значення в інших словниках
- попас — По́пас: — привал [46-1] Словник з творів Івана Франка
- попас — по́па́с 1 іменник чоловічого роду пасовисько розм. по́па́с 2 іменник чоловічого роду випасання; дармові харчі розм. Орфографічний словник української мови
- попас — Пасовисько, випас; (дія) попасання, випасання; П. <�дармова> пожива. Словник синонімів Караванського
- попас — див. пасовисько Словник синонімів Вусика
- попас — -у, ч., розм. 1》 Місце для випасання худоби; пасовисько, випас. 2》 Те саме, що випасання. || Випасання худоби як спосіб годівлі. 3》 перен. Дармові харчі, їжа, пожива. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попас — ПО́ПА́С, у, ч., розм. 1. Місце для випасання худоби; пасовисько, випас. Воли підбилися, вставать не хотять з попасу (В. Стефаник); Улітку наші коні завжди на попасі: які на луках, які по левадах, а то і по перелісках, де трава добра (Д. Мордовець). Словник української мови у 20 томах
- попас — попас 1. ірон. дармові харчі, їжа; пожива (ст)|| = їдженя 2. шк. другий сніданок у школі (ст) 3. іст. зупинка для балаґул Лексикон львівський: поважно і на жарт
- попас — ПАСОВИ́ЩЕ (місце, де пасеться худоба, птиця), ПАСОВИ́СЬКО, ВИ́ПАС, ЦА́РИНА, ПА́ША, ПАСТІВНИ́К розм., ПО́ПА́С розм., ПОПА́СИЩЕ розм., ПА́СТІВЕНЬ (ПА́СТОВЕНЬ) діал., ПАШНЯ́ діал. Словник синонімів української мови
- попас — По́пас, -су; -паси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)