поплювати
ПОПЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. Плюнути кілька разів; плювати якийсь час.
[Старшина:] Де ж арештант? [Явдоким:] Взяв в жменю грудочку землі, поплював, зліпив коника, сів на нього, трахнув гарапником і ф’ю!.. (Кроп., II, 1958, 396);
Олег Іванович поплював на долоні, як роблять теслярі, перед тим як братись тесати (Голов., Тополя.., 1965, 68);
Потрудились хлопці жарко, І вантаженню кінець… І Федосія, вагарка, Поплює на олівець, Впише цифру… точно… строго… (С. Ол., Вибр., 1959, 73).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поплювати — поплюва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поплювати — -юю, -юєш, док. Плюнути кілька разів; плювати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поплювати — ПОПЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. Плюнути кілька разів; плювати якийсь час. [Старшина:] Де ж арештант? [Явдоким:] Взяв в жменю грудочку землі, поплював, зліпив коника, сів на нього, трахнув гарапником і ф'ю!.. (М. Словник української мови у 20 томах
- поплювати — Поплювати, -плюю, -єш гл. Поплевать. Словник української мови Грінченка