породистий
ПОРО́ДИСТИЙ, а, е.
1. Який має яскраво виражені ознаки доброї породи (у 1 знач.); чистокровний (про тварин).
А корови ж у нас добрячі, породисті (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 131);
— Я так гадаю, що наш Гнідко не звичайний кінь. Він обов’язково породистий. Може бути, що навіть кавалерійський (Збан., Малин. дзвін, 1958, 73);
// Який є ознакою доброї породи, який свідчить про належність до цінної породи.
Його [собаки] гнучка, породиста спина кольору перепаленої цегли, покроплена білосніжними цяточками, граціозно вигиналася (Кир., Вибр., 1960, 299).
2. перен., заст., ірон. Який має певні риси зовнішнього вигляду, манери, що вважалися притаманними вищим, аристократичним верствам суспільства.
[Барон:] Ми хотіли б стати у вас акторами.. [Князь:] На ролі князів, баронів, графів. [Барон:] І тому подібних породистих екземплярів (Лев., Драми.., 1967, 232);
// Який свідчить про аристократичне походження кого-небудь.
Молодик мав породисте довге обличчя (Загреб., Європа 45, 1959, 140);
Вся поверхня лиця у Лялі являла собою невеликий трикутник, і на цій обмеженій площі.. розмістилась пара великих, довгастих зелених очей, довгий, може, дещо задовгий, породистий ніс (Вільде, Повнол. діти, 1960, 12);
// Який має будову тіла, зовнішній вигляд, характерні для людини певної етнічної належності.
— Очі його — маленькі сірі очі породистого сакса — звелися вгору (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 319).
Значення в інших словниках
- породистий — (про тварин, які зберегли прикмети свого роду) кровний, чистокровний, чистоплемінний. Словник синонімів Полюги
- породистий — поро́дистий прикметник Орфографічний словник української мови
- породистий — Чистопородний, породний, порідний, (без домішок) чистокровний, (бугай) племінний; (- коней) заводський, д. расовий. Словник синонімів Караванського
- породистий — -а, -е. 1》 Який має яскраво виражені ознаки доброї породи (у 1 знач.); чистокровний (про тварин). || Який є ознакою доброї породи, який свідчить про належність до цінної породи. 2》 перен., ірон. Великий тлумачний словник сучасної мови
- породистий — ПОРО́ДИСТИЙ, а, е. 1. Який має яскраво виражені ознаки доброї породи (у 1 знач.); чистокровний (про тварин). А корови ж у нас добрячі, породисті (Є. Кравченко); – Я так гадаю, що наш Гнідко не звичайний кінь. Він обов'язково породистий. Словник української мови у 20 томах
- породистий — ПОРО́ДИСТИЙ (про тварин — який має яскраво виражені ознаки доброї породи), ЧИСТОКРО́ВНИЙ, КРО́ВНИЙ рідше, ЧИСТОПОРІ́ДНИЙ (ЧИСТОПОРОДНИЙ), ЧИСТОПЛЕМІННИЙ, ПОРІ́ДНИЙ (ПОРО́ДНИЙ) с.-г. Дівчата й молодиці корів доїли. А корови ж у нас добрячі, породисті (Є. Словник синонімів української мови