породистий

ПОРО́ДИСТИЙ (про тварин — який має яскраво виражені ознаки доброї породи), ЧИСТОКРО́ВНИЙ, КРО́ВНИЙ рідше, ЧИСТОПОРІ́ДНИЙ (ЧИСТОПОРОДНИЙ), ЧИСТОПЛЕМІННИЙ, ПОРІ́ДНИЙ (ПОРО́ДНИЙ) с.-г. Дівчата й молодиці корів доїли. А корови ж у нас добрячі, породисті (Є. Кравченко); У конюшні, в окремій загорожі, смугаста зебра лякливо косить очі на свого сусіда — чистокровного арабського жеребця (О. Донченко); На Вавілова його поява впливає, як удар батога на кровного скакуна (В. Собко); Відомо, що порідна худоба при однакових умовах годівлі, догляду і утримання дає більше продукції, краще оплачує затрачені корми і працю (з журналу).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

породистий — (про тварин, які зберегли прикмети свого роду) кровний, чистокровний, чистоплемінний. Словник синонімів Полюги
породистий — поро́дистий прикметник Орфографічний словник української мови
породистий — Чистопородний, породний, порідний, (без домішок) чистокровний, (бугай) племінний; (- коней) заводський, д. расовий. Словник синонімів Караванського
породистий — -а, -е. 1》 Який має яскраво виражені ознаки доброї породи (у 1 знач.); чистокровний (про тварин). || Який є ознакою доброї породи, який свідчить про належність до цінної породи. 2》 перен., ірон. Великий тлумачний словник сучасної мови
породистий — ПОРО́ДИСТИЙ, а, е. 1. Який має яскраво виражені ознаки доброї породи (у 1 знач.); чистокровний (про тварин). А корови ж у нас добрячі, породисті (Є. Кравченко); – Я так гадаю, що наш Гнідко не звичайний кінь. Він обов'язково породистий. Словник української мови у 20 томах
породистий — ПОРО́ДИСТИЙ, а, е. 1. Який має яскраво виражені ознаки доброї породи (у 1 знач.); чистокровний (про тварин). А корови ж у нас добрячі, породисті (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 131); — Я так гадаю, що наш Гнідко не звичайний кінь. Він обов’язково породистий. Словник української мови в 11 томах