послужка
ПОСЛУ́ЖКА, и, ж., заст. Служниця.
Свекор каже: невістко моя, Свекруха каже: послужка моя (Чуб., III, 1872, 282).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- послужка — послу́жка іменник жіночого роду, істота служниця рідко Орфографічний словник української мови
- послужка — -и, ж., заст. Служниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- послужка — ПОСЛУ́ЖКА, и, ж., заст. Служниця. Свекор каже: невістко моя, Свекруха каже: послужка моя (П. Чубинський); У десять рокв її віддали на послужки до старої пані професорки (М. Ю. Тарновський). Словник української мови у 20 томах
- послужка — Послужка, -ки ж. ум. отъ послуга. Словник української мови Грінченка