1. Словник української мови в 11 томах

постогнати

ПОСТОГНА́ТИ, стогну́, сто́гнеш, док.

1. Стогнати якийсь час.

Кашляла людина. Кашляла болісно, надривно, замовкаючи тільки для того, щоб з мукою постогнати (Речм., Весн. грози, 1961, 4);

// перен., розм. Нарікати на щось, ремствувати якийсь час.

Одначе вони постогнали, погомоніли й таки мусили платить (Н.-Лев., III, 1956, 226).

2. Застогнати.

Спазма витягала, здавалося, всі нутрощі наверх. Яка мука! Зіна спробувала постогнати… (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 80).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постогнати — постогна́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. постогнати — -стогну, -стогнеш, док. 1》 Стогнати якийсь час. || перен., розм. Нарікати на щось, ремствувати якийсь час. 2》 Застогнати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. постогнати — ПОСТОГНА́ТИ, стогну́, сто́гнеш, док. 1. Стогнати якийсь час. Кашляла людина. Кашляла болісно, надривно, замовкаючи тільки для того, щоб з мукою постогнати (В. Речмедін); // перен., розм. Нарікати на щось, ремствувати якийсь час. Словник української мови у 20 томах
  4. постогнати — Постогна́ти, -сто́гну́, -сто́гнеш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. постогнати — Постогнати, -гну, -неш гл. Постонать нѣкоторое время. Словник української мови Грінченка