постіль
ПО́СТІЛЬ, те́лі, ж.
1. Ліжко або якесь інше місце, приготовлене для спання.
Маруся лягла на постіль, втомлена, змучена (Н.-Лев., VI, 1966, 73);
[Писар:] Коли ж гарна бісова дівчина: оком поведе — й слабого з постелі зведе (К.-Карий, І, 1960, 47);
Неня вже постіль постелила, теплий ліжничок приготовила — спиться так солодко-солодко (Хотк., II, 1966, 104);
Місяць ллє голубе сяйво і од того в клуні видко, і все в голубому. Під стіною лежать складені бруси на нові лутки, обіч — старий віз, іще батьківський, а на ньому на солому кинутий сіряк — постіль Юхимова (Головко, II, 1957 235);
*Образно. Постіль мені буде — широкі поля; А чорная хмара покриє… (Бор., Тв., 1957, 88);
Хтось сіяв. Набирав золотого зерна повну жменю й кидав поперед себе в чорну пухку постіль (Головко, І, 1957, 68);
*У порівн. Впаду я на сніг нагірний, мов на білу постіль (Л. Укр., І, 1951, 196);
// Те, що стелять на ліжко для спання; спальна білизна, спальні речі.
Вони [злодії] чисто забрали гардероб пана і пані, дещо з постелі і з інших речей, що могли винести без стуку (Фр., IV, 1950, 43);
Вночі Роман прокинувся від холоду. Спав він завжди неспокійно, скидаючи постіль (Стельмах, І, 1962, 137).
На сме́ртній (смерте́льній, заст. бо́жій) посте́лі [бу́ти (лежа́ти)]:
а) бути при смерті, помирати.
Тілько на смертній постелі він оповів усім про ту дивну пригоду, яка була з ним за життя (Фр., IV, 1950, 145);
б) бути мертвим, померти.
Скоро його мати старая на божої [божій] постелі вздріла. На своє лице християнськеє хрест собі положила (Чуб., V, 1874, 850);
Лежи, Олечко! Лежи на своїй смертній постелі. Знайшла ти вічний спочинок далеко від рідної матері (Хижняк, Тамара, 1959, 191);
У (в) посте́лі лежа́ти — хворіти;
У (в) по́стіль злягти́ — захворіти.
А Мотря від такої зневаги, від тяжкого уразу, від тривоги занедужала, в постіль злягла (Мирний, І, 1949, 407).
2. геол. Нижня верства гірської породи, на якій лежить шар породи, що містить корисну копалину.
3. техн. Частина машини або якого-небудь механізму, на якій розташовують інші деталі.
Інженери.. створили конструкцію універсальної постелі, яка дає змогу складати на ній різні секції для багатьох типів суден (Наука.., 2, 1957, 18);
// Основа, підгрунтя для чого-небудь.
На дні уклали так звану постіль з щебеню, на неї спускались бетонні масиви вагою до трьох тонн кожний (Веч. Київ, 9.I 1957, 2).
Значення в інших словниках
- постіль — по́сті́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- постіль — Ліжко, ур. ложе, одр; (спальні речі) спальна білизна; постеля. Словник синонімів Караванського
- постіль — [пос'т'іл' і поус'т’іл'] постел'і, ор. пос'т'іл':у/постелеийу, мн. постел'і, постел' Орфоепічний словник української мови
- постіль — -телі, ж. 1》 Ліжко або якесь інше місце для спання. || Те, що стелять на ліжко для спання; спальна білизна, спальні речі. 2》 геол. Нижня верства гірської породи, на якій лежить шар породи, що містить корисну копалину. 3》 тех. Великий тлумачний словник сучасної мови
- постіль — хохл. (постель) лігво, ліжко лігво, ліжко, ліжечко, постеля, див. койка, кровать, ложе, одр Словник чужослів Павло Штепа
- постіль — ПО́СТІ́ЛЬ, те́лі, ж. 1. Ліжко або якесь інше місце, приготовлене для спання. Маруся лягла на постіль, втомлена, змучена (І. Нечуй-Левицький); [Писар:] Коли ж гарна бісова дівчина: оком поведе – й слабого з постелі зведе (І. Словник української мови у 20 томах
- постіль — розділя́ти (діли́ти) / розділи́ти ло́же (по́стіль) з ким і без додатка. Бути з ким-небудь в інтимних стосунках. (Кассандра:) Троянки у неволі — і живі!... Фразеологічний словник української мови
- постіль — ЛІ́ЖКО (меблі для лежання), ЛІЖНИ́ЦЯ заст.; КО́ЙКА (підвісна постіль із парусини на пароплаві); ТАПЧА́Н, ЛЕЖА́К (дерев'яне ліжко без спинок перев. на відкритому повітрі, на пляжі). Словник синонімів української мови
- постіль — По́стіль, -те́лі, -те́лі, на -те́лі, по́стіллю (непр. відм., окрім орудн., від посте́ля) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- постіль — Постіль, -те́лі ж. Постель. Мене мати не давала, щоб я тобі постіль слала. Чуб. V. 335. Постіль білу стала слати, нема з ким розмовляти. Чуб. V. 1. ум. постілька, постіленька, постілечка, постілонька, постілочка. Чуб. V. 21, 192. Мет. 74. Чуб. V. 832. Словник української мови Грінченка